Розвиток сільських територій через розвиток громадськості – саме таким шляхом вирішила піти Польща понад 20 років тому. І сьогодні там селяни мають добрі умови для життя та праці. Успішний досвід сусідів представники Харківщини вивчали у Великопольському воєводстві.

 

Рівний рівному

 

Харківське село сьогодні має чимало викликів. Це і високий рівень безробіття, відтік молоді, велика диспропорція в якості життя між селом і містом, невідповідальність соціальної інфраструктури сучасним потребам населення, відсутність інституцій місцевого та регіонального економічного розвитку тощо.

Поляки на початку 90-х років мали схожі проблеми. Сьогодні ситуація змінилася – ґміни мають гроші на розвиток, тож селяни живуть не гірше за міських жителів.

Як сусідам вдалося досягти високого рівня розвитку сільських територій, що з цього успішного алгоритму можна впровадити на Харківщині, представники нашого регіону дізнаються і напрацьовують корисний кейс у рамках пілотного проекту «Рівний рівному». Цю ініціативу розроблено Робочою групою Комітету Регіонів ЄС-Україна, вона спрямована на розвиток партнерських відносин між регіонами України та Євросоюзу, а також обмін досвідом, що сприяє місцевому та регіональному розвитку.

Для «пілоту» було обрано п’ять пар рівнозначних партнерів. Україну представлятимуть: дві обласні ради та три ОТГ. Євросоюз – два регіони та три муніципалітети країн-членів ЄС. На меті проекту – посилення спроможності українських регіо­нів у тому напрямі, який вони самі для себе визначили.

 

 

Харківська область – у списку українських партнерів. Собі на меті наш регіон ставить – вивчити досвід розвитку сільських територій, аграрного самоврядування та консультування і підтримки сільгоспвиробників.

– 12 лютого 2018 року за участю Мінрегіону, програми U-lead з Європою учасники відбору проводили свої презентації: що саме хочемо вивчити і який отримати результат. На підставі цього потім визначали партнера – регіон у країні ЄС, де цей сегмент є найбільш розвиненим. Голова Харківської обласної ради Сергій Чернов особисто проводив презентацію. Харківщину обрали одним з партнерів проекту. Цього ж дня Сергій Іванович підписав меморандум про співробітництво, – розповідає «СК» начальник управління з питань місцевого самоврядування, розвитку громад та міжнародних відносин виконавчого апарату обласної ради, координатор ініціативи «Рівний рівному» від Харківської облради Олена Кулик.

Один з одним усі партнери пілотного проекту зустрілися 8 березня в Брюсселі під час засідання Робочої групи Комітету регіонів ЄС – Україна. Партнером Харківщини стало Великопольське воєводство (Польща).

– Наша співпраця з Великопольським воєводством ініціативою «Рівний рівному» не обмежуються. Вони – наш добрий партнер з 2002 року. За цей час багато навчальних поїздок відбулося в цей регіон. Представники воєводства завжди приїжджають у Харків на економічний форум, як то кажуть, у нас усе збіглося, – зазначає голова постійної комісії облради з питань бюджету Людмила Немикіна.

 

 

Довідка

У 2015 році Комітет регіонів ЄС створив Робочу групу для співпраці з українськими партнерами – Міністерством регіонального розвит­ку, будівництва та житлово-комунального господарства – з метою обміну найкращими практиками з питань політичної, адміністративної та фінансової децентралізації, а також розгляду інших ак­туальних тем (територіальне співробітництво, регіональна політика, фіскальна децентралізація тощо). Робоча група зосередила увагу на проведеній реформі з децентралізації в Україні.

Українські партнери пілотного проекту «Рівний рівному»: Харківська та Хмельницька області, Веселівська та Широківська ОТГ (Запорізька область), Чемеровецька ОТГ (Хмельницька область). Технічну та фінансову підтримку українських партнерів забезпечує програма «U-LEAD з Європою».

На меті Харківщини в рамках пілотного проекту – вивчити досвід Великопольського воєводства (Польща) у створенні інституцій місцевого розвитку, механізму взаємодії між органами місцевого самоврядування, бізнесу та інвесторами; впровадження регіональних програм розвитку сільських територій, заохочення місцевих жителів до підприємництва, кооперативних об’єднань; практика взаємодії громадянського суспільства з органами влади в розв’язанні соціальних проблем, функціонування громадських бюджетів у ґмінах; досвід збереження і розвитку культурної та історичної спадщини, брендування територій їх використання для економічного розвитку громад.

 

 

Промоція села

 

Наступний етап пілотного проекту «Рівний рівному» тривав з 10 по 16 червня. Велика харківська делегація, до якої ввійшли представники різних рівнів влади, громадських організацій, бізнесмени, аграрії та науковці, відвідала з навчальним візитом Великопольське воєводство.

Графік роботи був дуже насичений – по 12 годин на добу. У Польщі дуже багато різних інституцій, які не дублюють функції, а посилюють дію одна одної. І всі вони працюють на розвиток ґміни.

– Зрозуміло, Польща – це зов­сім інша країна, законодавство і можливості, але й у наших умовах можна запозичити якийсь корисний польський елемент, – наголошує координатор ініціативи «Рівний рівному» від Харківської облради Олена Кулик.– У Маршалківському управлінні (як наша облдержадміністрація) є департамент сільського господарства та розвитку сільських територій, який займається різними програмами, конкурсами, що спрямовані на розбудову сільських територій. У них є така програма «Відродження великопольського села», вона надзвичайно цікава, зараз її перекладаємо і хочемо застосувати у своїй роботі.

 

 

За словами пані Кулик, поляки відроджують село через призму власної ідентичності, культурної спадщини. Великопольське воєводство долучилося до європейської мережі кулінарної спадщини. На території кожної ґміни є своя культурна спадщина, люди можуть приїхати й вивчити її, для цього є все – комфортні умови проживання та самобутня кухня.

– Можна зробити класне видовище, але ніхто не приїде, бо там ніде поїсти. На Харківщині багато мальовничих куточків природи, але не всюди є де жити та поїсти. Чи поїде в такі місця турист? Певно, що ні, – каже харківська координаторка проекту.

Також у Великопольському воєводстві багато цікавих локальних конкурсів, у яких активну участь бере молодь. У багатьох з них через здоровий спосіб життя вивчається рідний край. Узагалі промоція польського села – цікавий сегмент для вивчення.

А ще у Великопольському воєводстві проводиться конкурс, дуже схожий на наш обласний конкурс міні-проектів «Разом в майбутнє».

– Нам було дуже приємно дізнатися, що ми працюємо так, як і європейські колеги, – зазначає Людмила Немикіна. – У рамках одного зі своїх конкурсів Великопольське воєводство підтримує ініціативи своїх громад. Єдина відмінність: ми фінан­суємо з обласного бюджету 50 %, 45 % – місцевий бюджет і 5 % – конкурсант, а у Великопольському воєводстві – 70 % з бюджету воєводства, 30 % – громада.

 

Аграрний податок

 

Харківська делегація побачила, як працює Аграрна палата (на кшталт Асоціації органів місцевого самоврядування Харківської області). Ця інституція надає підтримку сільгоспвиробникам.

– Держава не втручається в питання, кому надавати ту чи іншу допомогу. Все вирішується на демократичному рівні через аграрне самоврядування, до якого залучено Агентство з реконструкції та модернізації сільського господарства, – розповідає учасник навчальної поїздки, голова Сахновщинської селищної ради Віктор Сидоренко. – Одним з прикладів такого самоврядування є Аграрна палата, яку представляють 300 тисяч сільгоспвиробників, їх дружини та інші члени сімей. До палати обирається по два представники з 31 повіту Польщі.

Утримується Аграрна палата ґмінами – 2 % від сільськогосподарського податку. До речі, у Польщі дуже цікавий підхід до нарахування сільгоспподатку.

– Сільгоспподаток держава вираховує щороку. Він складає середню вартість 2,5 ц жита за 11 кварталів (близько трьох років). І це дуже правильний підхід, бо якийсь рік урожайний, якийсь – ні, – вважає Олена Кулик.

Сільгоспподаток нарахо­вується всім сільгоспвиробникам. Рада ґміни має можливість переглядати та зменшувати сільгоспподаток до 50 %. До реєстру сільгоспвиробників автоматично зараховуються всі громадяни, що мають у своїй власності понад гектар землі. Однак разом з цим автоматично нараховується і дотація аграріям.

– Розмір дотації в усіх буде різним, залежно від бонітету (якості) ґрунту. Власник землі самостійно приймає рішення, чи здати в оренду свою власність і отримати ще й орендну плату або розвивати свій бізнес, або взагалі нічого із землею не робити. Дотацію людина все одно отримає, – роз’яснює експертка. – Сільгоспподаток сплачується у ґміну, звідси й гроші на розвиток сільських територій. Ґміна, у свою чергу, віддає 2 % на Аграрну палату, яка пише проекти, організовує різні навчальні поїздки.

 

 

Великопольське воєводство за територією та ріллею майже таке, як і Харківська область. А от сільгоспвиробників у них 123 тисячі (і всі вони сплачують податок), на Харківщині – близько двох тисяч сільгоспвиробників.

– У Польщі на законодавчому рівні створено умови для розвит­ку сільських територій. У них усі сільгоспвиробники сплачують податок, і бюджет наповнюється, а не так, як у нас: «Я одноосібник, тож нічого не платитиму», – каже ще один учасник навчальної поїздки, заступник голови Великобурлуцької районної ради Василь Сорокін. – У них найменший розмір земельної ділянки – 12 гектарів, найбільший – 300 гектарів (фізична особа) та 500 гектарів (юридична особа). У Великобурлуцькому районі найбільший виробник обробляє 18 гектарів.

У польській аграрній галузі працюють чіткі правила гри, встановлені державою. Сільгоспвиробникам надається багато преференцій, але є і певні умови. Наприклад, максимальний термін оренди землі складає 15 років. Людина, що хоче отримати землю в оренду, повинна мати відповідну освіту та п’ятирічний досвід роботи в галузі, а ще – бути сумлінним платником податків.

Насамперед держава надає переваги аграріям до 40 років, також враховується відстань від технічної бази сільгоспвиробника до місця розташування земельної ділянки.

 

Локальні групи виробників

 

Для харківської делегації був цікавим досвід Польщі у створенні локальних груп виробників. «Краще об’єднувати свій товар, а не ресурси», – вирішили наші сусіди й почали активно рухатися в цьому напрямі. Маленькі фермери об’єднуються у групи, виробляють єдиний стандарт виробництва для всіх, розраховують свій бізнес-план: якої культури і скільки потрібно отримати на рік. Створюють ТОВ і залу­чають великі гроші. Локальні групи виробників – потужні та конкурентоспроможні. Унаслідок такого об’єднання маленькі фермери отримують вищий дохід.

– Ми відвідали кілька локальних груп виробників, серед них і група виробників, що зай­мається вирощуванням овочів. Вони за гроші міжнародної технічної допомоги побудували логістичний центр, де відбувається передпродажна підготовка – сортують, пакують і відправляють у супермаркети. Ці виробники радили нам швидше впроваджувати стандарти ЄС. Якщо Україна не вирішить питання чесного контролю якості, нам не пробитися на європейський ринок, – наголошує Олена Кулик.

Разом з цим у Польщі працюють і сільгоспкооперативи, які були створені 40 років тому. Представники Харківщини побували в сімейному фермерському господарстві молочного тваринництва, яке саме працює в такому кооперативі. Всі члени кооперативу здають молоко на один завод, і кожен з них дорожить своєю репутацією, бо якщо надасть неякісний продукт, то його виключать з кооперативу без права на відновлення. Кооперативи, як і локальні групи виробників, отримують підтримку і на рівні міжнародної технічної допомоги, і на рівні воєводства.

– У Польщі почала збільшуватися кількість сільського населення. Наприклад, одна з ґмін, у якій ми побували, ще чотири роки тому налічувала 8 тисяч населення, зараз – 12 тисяч, – розповідає Василь Сорокін. – У цій ґміні є автобан, і навколо нього там будують інфраструктуру – різні логістичні об’єкти, складські приміщення, переробні підприємства тощо. Завдяки цьому створюються додаткові робочі місця і відбувається приріст населення.

До речі

У Польщі тільки 20 % землі перебували в радгоспах, колгоспів там узагалі не було. 80 % землі завж­ди перебували у приватній власності, яка передавалася з роду в рід у спадок.

 

Розвиток через проекти

 

У Польщі фінансування всіх галузей відбувається через проек­ти: написав добрий проект – отримав гроші на розвиток. Тож сільгоспвиробники й жителі села беруть активну участь у цьому процесі. У країні є навіть спеціальна інституція, яка допомагає селянам писати грантові проекти, – Сільськогосподарсько-консультативний центр. Це державна установа, у Великопольщі її головний офіс, але в кожній ґміні є працівник цього центру. Центр орендує у ґміни приміщення для свого працівника. Цей фахівець на базовому рівні може проконсультувати, як працювати з агротехнологіями, міжнародними грантами тощо. І якщо рівень його компетенції буде вичерпано, він допоможе вийти на інші інституції. Тож людині, яка має бажання розвивати власний бізнес на рівні ґміни, не потрібно їхати в повіт, воєводство – кваліфіковану допомогу вона отримує на місці.

– На рівні ґмін усі залучені до розвитку своєї громади. Наприклад, старостат у них на громадських засадах. Зазвичай це люди пенсійного віку, які активно розвивають громаду, – підкреслює Олена Кулик. – Розвиток сільської території не можна розглядати без розвитку громадськості. Польський варіант розвитку сільських територій – це, у першу чергу, розвиток людей. Усі програми та конкурси спрямовані на розвиток людей, їх залучають, щоб вони створювали громадські об’єднання. Майже в кожній ґміні є товариство, як у нас кажуть, пенсіонерів, а там – сеньйорів. І коли ґміна чи якась організація виграє проект, то сеньйори його контролюють. Якщо це ремонт дороги, то сеньйо­ри будуть з лінійкою ходити й заміри робити. Ця велика залученість людей у свою територію і стоїть в основі розвитку.

Багатьох представників харківської делегації вразив Клуб домашніх господарок, який вони побачили в одній з ґмін. Невеликий будинок, квадратів на 100, передали клубу. Жінки там самостійно зробили ремонт, частину приміщення обладнали під музей, а частину – для зустрічей. Під час такого спілкування в них виникають ідеї стосовно розвитку села, за допомогою консультанта ці ідеї викладають у проект – і отримують грант.

 

 

Ініціативу створення подібного клубу вже взяли собі за мету кілька громад Харківщини.

Наступним етапом пілотного проекту «Рівний рівному» буде стажування когось із харківської делегації у Великопольському воєводстві. Кандидатура поки що узгоджується.

25 вересня українські партнери презентуватимуть те, що вони здобули під час програми. А потім буде візит-відповідь – партнери з ЄС приїдуть до України. Підсумки всього «пілоту» підіб’ють у грудні, і якщо результат буде успішним, то ініціативу «Рівний рівному» впроваджуватимуть уже в багатьох куточках України.