Голова Новоборівської об’єднаної громади Житомирської області Григорій Рудюк про побажання інвесторів, зміну свідомості людей та розмови з прем’єр-міністром.

Хорошівський район Житомирської області цілком можна вважати «кам’яною столицею» України, адже у ньому сконцентровано величезні поклади різноманітного каміння: габро, лабрадоритів, гранітів… Знаходять тут також і коштовний камінь: аквамарин, топаз, берил, гірський кришталь, моріон, кварц, чорний опал, цитрин… Але найціннішим є ільменіт, з якого роблять титан, – надміцний метал, незамінний у будівництві космічних кораблів, літаків і трубопроводів. Головні населені пункти району: Нова Борова, Іршанськ та Хорошів багато років конкурують між собою. Можливо, саме завдяки цій конкуренції вони дуже швидко стали центрами об’єднаних громад.

Новоборівську громаду очолив Григорій Рудюк, який обіймає посаду селищного голови Нової Борової з 1992 року. Приязність електорату він завоював ще у середині 90-х, коли примудрився провести до Нової Борової лінію електропередач, яка забезпечила селище електроопаленням у зимовий період. Після цього вартість помешкань у Новій Боровій зросла у 10 (!) разів, і тепер однокімнатна квартира коштує тут близько 10 тис доларів, а трикімнатна – близько 15-20 тис доларів.

Григорій Лаврентійович зізнається, що найбільше боїться повернення часів Януковича, коли самостійним місцеве самоврядування було тільки на папері, і за кожною копійкою треба було їхати до району, області, а то й до Києва. Тепер Новоборівська громада, що об’єднала 18 населених пунктів, є одною з найпрогресивніших в Україні. Григорій Рудюк вже не раз розповідав про її успіхи за кордоном – у Брюсселі, у Варшаві та у Кракові. З цього ми і розпочали нашу розмову.

Як пожежники до об’єднання громади долучилися

Новоборівська об’єднана громада минулоріч отримала перше місце на конкурсі Ради Європи, де оцінювалося співробітництво громад в Україні. Чим саме ви підкорили журі?

- Нещодавно стало відомо, що Міністерство регіонального розвитку спільно з Державною службою з надзвичайних ситуацій до кінця нинішнього року планує відкрити в об’єднаних громадах України понад 120 пожежно-рятувальних підрозділів. А у Новій Боровій такий підрозділ створено ще сім років тому. І що важливо, на його утримання держава не витрачає жодної копійки – за все платить громада. Мені не раз доводилося чути, що для створення пожежних підрозділів у громадах потрібні чималі гроші. Я ж вважаю, що потрібен насамперед ентузіазм. Наші пожежники працюють і як рятувальники, і як правоохоронці – більшість входять до громадського об’єднання «Козацький патруль», що стежить за порядком у селищі. Крім того, вийшло так, що створивши пожежну частину, ми заклали підвалини майбутнього об’єднання, яке відбулося на основі договорів, підписаних сільрадами з нашою пожежною частиною. Ми описали усе це на конкурсі і – отримали перше місце.

Для Новоборівської громади об’єднання пройшло на загал безболісно. А як було в інших громадах району?

- Територію Хорошівського району доволі швидко розділили між собою три об’єднані громади. До них не увійшли тільки дві сільські ради. Одна з них – Радичівська – проголосувала за об’єднання з Новоборівською громадою. Але згодом до села приїхало районне начальство і змусило депутатів відмінити попереднє рішення сесії про об’єднання з нами. У Радичах 17 кар’єрів – це не село, а золоте дно, і за контроль над ним борються певні впливові фігури у районі. Але проблема у тому, що крім Новоборівської громади, радичівці ні до кого долучатися не хочуть. На разі це питання у глухому куті.

А інше село?

- Розумієте, у процесі об’єднання багато що залежить від особистого відношення до реформи голови сільради. Долучитися до громади означає добровільно взяти на себе великий шмат роботи. Так, разом з цим село отримає значні перспективи, але й роботи скільки! А навіщо ця робота голові сільради? Зарплата від цього у нього не зросте. От зараз він може нічого не робити, лише отримувати щомісяця від держави гроші, сплачувати зарплату власному апарату, сплачувати комунальні платежі і видавати довідки. Все! Для участі у реформі потрібна певна жертовність, а вона, на жаль, є не у всіх.

Не ЦНАПом єдиним

Яким ви бачите розвиток власної громади? Чи має Новоборівська ОТГ стратегічний план розвитку?

- Має – завдяки співпраці із швейцарсько-українським проектом DESPRO. Згідно з результатами опитування громадської думки, наголос у ньому зроблено на безпеці життєдіяльності. Саме тому минулоріч ми збільшили витрати на утримання пожежної частини, встановили понад 100 ліхтарів з економними LED-лампами та утеплили Новоборівську гімназію. Так-так, безпека життєдіяльності багато в чому залежить від температури у приміщеннях, де навчаються та працюють люди. Гімназію у Новій Боровій побудовано за казахстанським проектом, розрахованим на постійну спеку. Тому раніше взимку діти були змушені сидіти на уроках у верхньому одязі. А минулої зими вони вперше змогли навчатися у футболках та у сорочках з короткими рукавами.

Невже заможність громади зросла настільки, що їй тепер по кишені утеплення гімназії?

- Сукупний бюджет 5-ти сільрад, що влилися до Новоборівської громади, до об’єднання становив близько 4 млн грн. А тепер тільки власних надходжень у нас близько 2 млн грн. Минулоріч ми запланували у бюджеті 20 млн грн доходів, а закінчили рік з 36 млн грн. Це без врахування 7 млн грн на утеплення гімназії, які надійшли з Державного фонду регіонального розвитку (ДФРР). Цьогоріч ми запланували 36 млн грн, але реально буде, думаю, близько 45 млн грн. Плюс 8 млн грн з ДФРР на утеплення Новоборівського ліцею, на які ми розраховуємо.

Утеплення, ремонти, пожежна охорона – все це витрати. А як громада планує заробляти?

- Насамперед залучаючи інвестиції у промислове виробництво, у сферу обслуговування, та у розвиток туристичної інфраструктури. За радянських часів чимало жителів Санкт-Петербурга щороку відпочивали у Новій Боровій, відтак, можна з упевненістю говорити, що ми маємо великі перспективи у зеленому туризмі. На території громади розташована найбільша водойма на Житомирщині – Іршанське водосховище, довжина якого сягає 12 км, а ширина – 1 км. Це понад 1000 га водного плеса! На його берегах можна зробити чудову рекреаційну зону, кемпінги. Я вже не кажу про розведення риби. Центр громади вдало розташований: туристам до нас легко потрапити як з Києва – по Варшавській трасі, так і з Житомира – по трасі Житомир – Виступовичі.

Трохи насторожує узагальненість ваших планів. Чи зроблено якісь конкретні кроки для створення робочих місць? Такі, як, наприклад, відкриття Центру надання адміністративних послуг.

- Не думаю, що у нашій громаді ЦНАП буде рентабельним. Ми вже взяли на роботу державного реєстратора, який реєструватиме майнові права, видаватиме витяги з реєстру нерухомості тощо. Цього поки що достатньо. Витрачати 600-700 тис грн на рік на функціонування незавантаженого ЦНАПу, на мою думку, недоцільно. Так само, як недоцільно витрачати 500 тис. грн на утримання відділу архітектурно-будівельної інспекції. Це журавлі у небі, які можуть коштувати громаді надто дорого. Тому у цьому напрямку ми не хочемо бути піонерами, й подивимося спершу на досвід інших громад. А щодо створення робочих місць… Зрозумійте, будь-який інвестор шукає не тільки земельну ділянку з усіма комунікаціями та дешеву робочу силу – його цікавлять також умови життя та праці для своїх працівників, певна інфраструктура. Саме над цим ми зараз і працюємо.

Про 6 дорожніх знаків, які засмутили голову громади

Чи вдається залучати до громади кошти донорських структур?

- Над цим активно працює наш відділ економіки. Минулоріч ми взяли участь в обласному конкурсі серед опорних шкіл, вигравши 517 тис. грн, на які повністю обладнали кілька кабінетів Новоборівського ліцею. Зараз ми беремо участь у конкурсі ПРОООН на будівництво безпекових майданчиків – осучаснених зупинок транспорту. Загальна їхня вартість – близько 370 тис грн. Також ми ведемо переговори з польською ґміною Длугосядло, що в 90 км від Варшави, про передачу нам вживаного пожежного автомобіля.

Більшість громад вкладають основні кошти не у центр, а у периферію. Чи справедливо це по відношенню до Новоборівської громади?

- Якщо за сумою витрачених грошей, то ні, бо я намагався виконати за державний кошт якнаймасшабніші проекти, а більшість з них знаходяться у Новій Боровій. Але якщо говорити про кількість проектів, реалізованих минулого року, то більшість з них була якраз на периферії. Тільки по селу Кропивна ми за рік зробили більше, ніж тамтешня сільрада за останні 15 років. Лише за рахунок державної субвенції з розвитку інфраструктури ми реалізували 6 об’єктів: збудували дитячу спортивну площадку, заасфальтували 1 км гравійної вулиці, поставили два нових сучасних котли на тверде пальне у школі того ж села Кропивна. Також ми зробили три проектні документації: на саме селище Нову Борову, на Новоборівський ліцей, а також на Центр первинної медико-санітарної допомоги, до якого входять 2 амбулаторії і 4 ФАПи.

Ви є одним із засновників Асоціації об’єднаних громад, до якої зараз входять 65 ОТГ, а також членом правління Всеукраїнської організації сільських та селищних рад. Що дає вам та громаді членство у цих організаціях?

- Разом з іншими засновниками Асоціації об’єднаних громад ми сприяємо прийняттю корисних законопроектів. Як представники усіх об’єднаних громад України ми маємо можливість за потреби зустрічатися безпосередньо з прем’єр-міністром і обговорювати власні проблеми.

Про що конкретно говорите з ним?

- Хоча б про проблему передачі громадам земель поза межами населених пунктів. Зараз цими землями одноосібно управляє через районні державні адміністрації голова Держгеокадастру. Ці землі віддаються в оренду за безцінь, їх оформлюють на підставних осіб тощо. Минулого року, наприклад, ми випадково дізналися, що 80 га землі довкола траси у нашому районі оформлено на сімдесятьох львівських студентів, які навіть не здогадуються про це. Через прокуратуру це рішення вдалося скасувати. А нещодавно голова одної з сусідніх громад розповів мені, що дізнався з новин про купівлю львівською компанією 108 га земель, на яких він планував створити технопарк.

Що для вас є найважче у керівництві громадою нового типу?

- Змінювати свідомість людей. От, наприклад, нещодавно ми заасфальтували 1 км дороги. Половину щебня, що ми привезли, уночі розтягли по хатах – причому по тих самих хатах, які знаходяться на вулиці, котру ми збиралися ремонтувати. А через кілька годин після того, як ми закінчили усі роботи й урочисто прийняли об’єкт, з дороги щезли усі 6 дорожніх знаків: хтось викопав їх і здав на металобрухт. Люди навчилися вимагати від влади: зроби нам дорогу, встанови знаки!. Але при цьому вони по-старому намагаються вкрасти те, що погано лежить, не розуміючи, що крадуть самі у себе. Я думаю, що старше покоління навряд чи вдасться змінити. Тому всю надію покладаю на дітей, приділяючи найбільше уваги школам та виховним заходам. Якщо ми створимо для дітей можливість залишитися у селі, у громади буде майбутнє.

Автор: Дмитро Синяк