Ірина Грозенко, виконавча директорка Чернігівського відділення Всеукраїнської асоціації асоціації сільських та селищних рад в ефірі "Громадського радіо" зазначила, що в об'єднаних громадах жоден працівник колишньої сільради не залишився без роботи

Ірина Соломко: Минулого року показники об’єднання громад на Чернігівщшині були середніми в цілому по Україні.

Ірина Грозенко: Хочу зазначити, що ми не пасемо задніх. Станом на 25 жовтня, коли проводилися вибори, на Чернігівщині вже було п’ять об’єднаних територіальних громад, які сьогодні успішно працюють. Крім того, за останні півроку ще дев’ять громад прийняло рішення про об’єднання, і вже подані документи до обласної державної адміністрації для отримання позитивного висновку. Мені дуже приємно, що долаючи бюрократичні перепони, чотири громади вже майже мають позитивні висновки ОДА.

Ірина Соломко: Хто чинить ці бюрократичні перепони?

Ірина Грозенко: На моє переконання, чиновники просто бояться втратити контроль над фінансовими ресурсами. Бо в об’єднаній громаді податки залишаються на місцях. Вона сама розпоряджається тими надходженнями, які має. Вже не потрібно йти до фінансового департаменту та вибивати кошти. Сьогодні все, що робиться в українському селі, робиться в об’єднаній громаді.

На одному із засідань Кабінету міністрів прем’єр Гройсман дуже слушно зазначив: якщо ви їдете по Україні, бачите, що десь ремонтується дорога чи клуб, будується ЦНАП, це означає, що ви в об’єднаній громаді.

Ірина Соломко: За рахунок чого?

Ірина Грозенко: За рахунок тих податків, які залишаються в бюджеті на місці.

Ірина Соломко: У вас є цифри по збільшенню бюджетів?

Ірина Грозенко: Хочу навести приклади, як спрацювали наші п’ять об’єднаних громад за перше півріччя2016 року. Всі громади по власних надходженнях мають перевиконання бюджету.

Наприклад, найменша громада в Чернігівській області — це Макіївська громада в Носівському районі. Вона має перевиконання бюджету 156,9%. Решта громад мають переконання в межах 145%, 146%, 130%. А Вертіївська об’єднана територіальна громада Ніжинського району має перевиконання на 230%.

Ірина Соломко: Вона найбільша з об’єднаних громад?

Ірина Грозенко: Ні, не найбільша. Найбільша — Деснянська. Просто на території Вертіївської об’єднаної територіальної громади найбільше заправок.

Ірина Соломко: За рахунок чого збільшилися надходження?

Ірина Грозенко: За рахунок того, що вона з перших громад зробила інвентаризацію землі. Сьогодні селяни самі приймають активну участь у будівництві своєї об’єднаної громади. Вони визивають на сесії і виконкоми всіх підприємців, роблять ревізію. Наприклад, є в тебе магазин, а чи оформлена в тебе земля під цим магазином? Є в тебе підприємство, а чи справно ти сплачуєш податки?

Ірина Соломко: Тобто з’явилася вже безпосередня зацікавленість? Люди вже розуміють, що гроші не йдуть на Київ, а залишаються на місцях, і від їхнього контролю залежить, чи будуть відремонтовані дороги та чи буде тепло в школі, де навчаються їхні діти.

Ірина Грозенко: Саме так. І якщо порівняти, як проходить сесія в об’єднаній громаді чи виконкомі з тим, як проходить сесія в звичайній сільській раді, то це небо і земля. Сьогодні в об’єднаній громаді на всіх сесіях стовідсоткова явка, чого не було на сесіях сільських рад. Кожен депутат хвилюється за свій населений пункт, вони пропорційно порівнюють, скільки чий інвестор перечислив податків. Між ними йде здорова конкуренція.

Дуже приємно, що почали ремонтувати клуби. Адже за всі роки незалежності в українському селі клуби майже не ремонтувались. Кошти з бюджету на ці потреби просто не виділялись. Всі книжки в бібліотеках затікали водою, у ФАПах були жахливі умови. Сьогодні ж соціальна сфера на селі почала робити реконструкцію. Це дуже втішає.

Адже і серед сільського населення живуть діти, які повинні творчо розвиватись. І від того, і яких будинках культури і школах вони будуть виховуватись, в подальшому залежить доля нашого українського села.

Ірина Соломко: Які ви могли би зазначити мінуси децентралізації?

Ірина Грозенко: На моє бачення, сьогодні на законодавчому рівні парламентарі повинні залишити свої політичні і внутрішні амбіції, і до завершення цієї сесії прийняти десять законопроектів, які необхідні для того, щоб децентралізація мала суттєве продовження.

Це і закон 4772, який дасть можливість без виборів по-новому голови об’єднаної громади провести вибори депутатів. Це і закон про передачу земель поза межами населених пунктів в управління об’єднаної територіальної громади, що обіцяли ще на початку реформи.

Також дуже важливий законопроект щодо наповнення бюджету об’єднаних громад. Адже є колізія: сьогодні кошти від надання адміністративних послуг ідуть до районного бюджету, але ЦНАП вже працює в об’єднаній громаді. І, якщо сьогодні ці кошти залишатимуться в розпорядженні об’єднаної громади, як нам обіцяли на початку децентралізації, то це будуть додаткові надходження.

Сьогодні, наприклад, один спеціаліст Центру надання адміністративних послуг тільки Кіптівської об’єднаної територіальної громади за два останніх місяці заробив 11 000 грн. Але всі ці гроші пішли до районного бюджету. А причому вже об’єднана громада до районного бюджету? Все має залишатися на місцях.

Ірина Соломко: Певні політичні сили вбачають в децентралізації лише мінуси, тому що не хочуть втрачати свого контролю, і чинять їй перепони.

Ірина Грозенко: На жаль, на Чернігівщині теж є такі випадки. Перший заступник нашого губернатора Сахневич аргументує тим, що нікому буде фінансувати школи та ФАПи. Але ми знаємо, що освіта і медицина зараз фінансується за рахунок державної субвенції. В деяких об’єднаних громадах зараз є ряд ФАПів, які по нормам Міністерства охорони здоров’я, повинні бути закриті (там, де немає 300 жителів), але об’єднана територіальна громада бере ці ФАПи на своє фінансування.

Аналогічно по школах: якщо сьогодні ряд шкіл закривається, то в об’єднаних громадах такі заклади освіти беруться на фінансування за рахунок власних надходжень. Тобто виходить навпаки: в об’єднаних громадах Чернігівщини в дошкільних навчальних закладах, завдяки об’єднанню, діти мають можливість піти в дитячі садки в тих селах, де не було дитячого садка. Адже в центрі громади ми відкрили додаткові групи. Шкільними автобусами цих дошкільнят разом з учнями і батьками везуть в дитячий садок. Ми беремо дітей в такі садочки з трьох років.

Тому противники реформи децентралізації говорять такі речі або через необізнаність, або через спекулювання цією реформою.

Зараз, на жаль, сільське населення неналежним чином інформовано про перебіг цієї реформи. Тому наше завдання як депутатів сільських районних обласних рад, так і членів інших громадських об’єднань, які сьогодні працюють над реформою, інформаційно донести до людей всі переваги децентралізації.

Ірина Соломко: Як ви ставитесь до укрупнення громад? Наскільки ця модель життєздатна?

Ірина Грозенко: Я до цього питання ставлюсь дуже неоднозначно. На прикладі тих європейських країн, де проводилась децентралізація, хочу зазначити: ми неодноразово з головами об’єднаних громад мали можливість побувати в Латвії, Польщі, Німеччині, Чехії. Але Україна — це величезна територія, яка не так густо населена, як Європа, і тому ми повинні напрацювати свою українську модель децентралізації.

Депутати польського сейму при зустрічі нам говорять що в нас має бути громада 10-12 тисяч. Це величезна громада і дуже добре, якщо така громада об’єдналась. Але, якщо громада налічує п’ять-шість тисяч, а в нас на Чернігівщині є навіть дуже маленька громада, де об’єдналися дві сільські ради, і чисельність населення складає 1860 жителів, то це також потенціал для розвитку.

Сьогодні актив цієї маленької громади працює з суміжними сільськими радами, надає їм пропозиції. Тому ми чекаємо на закон, який дасть можливість приєднуватись. Я думаю, жителі навколишніх сіл побачили, яка квітуча наша Макіївка, яка там охайна територія, який там благоустрій, що кругом стоять урни, все покошене, все в петуніях, яка там красота, аптеки, магазини, церква, базар. Жителі суміжних стіл із задоволенням приєднаються до Макіївки.

Ірина Соломко: Вона такою стала після об’єднання?

Ірина Грозенко: Вона і була такою, але після об’єднання громада отримала кошти на місцях, і тепер мають шанс на розвиток. Сільський голова Петро Баклан горить своєю Макіївкою. На сьогодні в нього найбільша проблема — це дороги та центр надання медичних послуг. Бо в Макіївці прекрасна лікарня, а районна адміністрація в минулому році її закрила. Громада організувала амбулаторію, сьогодні це чудове приміщення, і ми допомагаємо Петру Андрійовичу знайти фахівців, адже проблема в отриманні ліцензії полягає тільки в тому, що в Макіївці бракує лікарів. Там немає жодного.

Тому ми звернулися до народного депутата Давиденка, а він в свою чергу звернувся до Міністерства охорони здоров’я, щоб молода родина лікарів приїхала до Макіївки. При тому що громада надає цій родині чудове житло.

Ірина Соломко: І є результат?

Ірина Грозенко: Сьогодні вже випуск відбувся, і нам обіцяють, що молода сім’я лікарів повинна приїхати в Макіївку. Ми сподіваємося що ця молода сім’я не передумає, не візьме якесь відкріплення. Ми їх чекаємо з відкритими дверима! Житло буде, умови прекрасні, залишається тільки працювати.

Ірина Соломко: Наскільки це далеко від Чернігова?

Ірина Грозенко: Від районного центру Носівка приблизно 50 км, це не дуже близько. Макіївка ближче розташована до Ніжинського району, але я думаю питання буде вирішено.

Сьогодні гостро стоїть питання кадрів. Адже об’єднана громада — це міні райдержадміністрація. Але я хочу зазначити, що сьогодні в туди пішла працювати молодь. І це дуже приємно.

Якщо ми беремо Деснянську, Кіптівську, Вертіївську, Макіївську громади, то вся молодь, яка до цього їздила в Київ, повертається в село, займає фахові посади, живе з батьками і за цим майбутнє. Молодь буде одружуватись, будуть народжуватися діти, які будуть ходити в наші прекрасні дитячі садки та школи.

Ірина Соломко: Напевно, 90% успіху залежить від лідера, коли людина на своєму місці і в неї палають очі. Скільки у вас таких людей?

Ірина Грозенко: На сьогодні всі п’ять голів об’єднаних територіальних громад на Чернігівщині — ті, в яких палають очі. І хочу зазначити, що це люди не по 18 і 30 років, а поважного віку. Наприклад голова Парафіївської об’єднаної територіальної громади Карпенко Валентина Федорівна — людина, якій вже 69 років. Вона обирається на протязі багатьох років, є членом правління Всеукраїнської асоціації сільських і селищних рад. Парафіївська громада на чолі з нею була пілотним проектом на Чернігівщині по об’єднанню.

Вертіївську громаду створювала Теслик Олександра Іванівна. Зараз вона пішла на пенсію. Їй на зміну прийшов більш молодий керівник.

Головою Кіптівської об’єднаної територіальної громади є Кучма Володимир Володимирович — керівник за покликанням і колишній заступник голови райдержадміністрації з гуманітарних питань. Він родом з цього села, і пішов на посаду голови об’єднаної територіальної громади у віці за 50 років.

Аналогічна ситуація в Деснянській громаді. Там військовий відставник балотувався на міського голову, а тепер прийшов на голову об’єднаної територіальної громади, де успішно працює.

Зараз ті люди які, ідуть в ногу з часом, розуміють що за об’єднаними територіальними громадами майбутнє.

Ірина Соломко: Скільки у вас всього на Чернігівщині громад мають об’єднатися по перспективному плану?

Ірина Грозенко: 49.

Ірина Соломко: Тобто у вас об’єдналися та готові до об’єднання менше половини. А що з іншими?

Ірина Грозенко: Інші просто не поспішають. Дуже часто на зустрічах з сільськими головами та активами сіл я чую від сільських голів прохання не агітувати їх на об’єднання, тому що їм залишилось рік-два до пенсії.

Плюс сьогодні голови райдержадміністрацій, щоб вберегтись на своїх місцях, переконують сільське населення, що потрібно створювати в одному районі одну громаду. Тут, звичайно, ні про яку децентралізацію мови йти не може. Це тільки централізація, а не децентралізація.

Я кажу таким головам райдержадміністрацій: «Хто вам 25 років не давав розвивати вашу територію району? Ви ж хочете залишитись на тому ж рівні, тобто рухатися назад. Дайте можливість об’єднатися п’ятьом, шістьом, навіть двом-трьом сільським радам».

Ірина Соломко: І що вони відповідають?

Ірина Грозенко: Говорять, що я щось неправильно розумію, і треба сідати і все прораховувати. Але й на прикладі цих п’ятьох громад ми бачимо: перевиконання бюджету є.

Зараз голів сільських рад залякують, що вони залишаться без роботи, і всі підуть на біржу. Я хочу сказати всім сільським головам: не бійтесь об’єднуватись, сьогодні в об’єднаних територіальних громадах жоден працівник сільських рад не залишився без роботи. Голова йде або заступником або обирається старостою, секретар сільської ради стає спеціалістом центру надання адміністративних послуг, бухгалтер працює бухгалтером в централізованій бухгалтерії об’єднаної громади, землевпорядник працює землевпорядником у відділі земельних ресурсів, який створюється в об’єднаній громаді. Тобто всі працівники залишаються при роботі.

Нова постанова Кабінету Міністрів № 368, яка вийшла 26 червня, приєднала в оплаті праці працівників об’єднаних громад до міст обласного значення. Тобто сьогодні держава йде назустріч об’єднаним громадам також і з оплатою праці. В об’єднаних громадах працівники мають в два рази більшу зарплату ніж в сільських радах.

Слухати програму можна ТУТ

 

Програма створена за сприяння DESPRO - Швейцарсько-український проект “Підтримка децентралізації в Україні”, який фінансується Швейцарською Конфедерацією через Швейцарське бюро співробітництва (ШБС/SDC) та впроваджується Швейцарським центром ресурсів та консультацій з питань розвитку (Skat).