Сергій Орлов розповів Децентралізації про катастрофічну ситуацію у практично дощенту знищеному місті.

Автор: Дмитро Синяк

---

Місто Маріуполь тепер стало символом героїчного опору українців, а також символом цинічних звірств путінського режиму, який беззастережно знищує 400-тисячний поліс разом з його мешканцями. Маріуполь зараз обстрілюють із землі, з неба та з моря, причому ці обстріли не вщухають ні на хвилину. Рашисти перетворили квітуче перспективне портове місто на жахливе згарище. Одначе на руїнах будинків українські захисники і бійці територіальної оборони продовжують захищатися. Частиною цього неймовірного опору є місцеве самоврядування, яке тепер весь час закликає світову спільноту припинити варварське знищення цивільного населення та інфраструктури. Про ситуацію у Маріуполі розповів заступник міського голови Маріуполя Сергій Орлов.

У мережі з’явилася інформація про примусове вивезення до росії близько 6 тис. жителів Лівобережного району Маріуполя. Чи правда це?

- Так, на жаль, правда. Зараз у місті точаться запеклі вуличні бої за участю танків та іншого тяжкого озброєння. Частину вулиць контролюють росіяни. І якщо на цих вулицях знаходять живих людей, їх вивозять до «ДНР» – у Донецьк чи Докучаєвськ. Люди не хочуть їхати туди, але вибору вони не мають. Фактично це депортація. Їх змушують їхати в ультимативній формі, військові просто заходять до бомбосховища і кажуть: «Ось там автобус, за п’ятнадцять хвилин маєте у ньому сидіти».

 

 

Чи припиняються обстріли для того, щоб евакуювати людей до росії?

- Ви жартуєте? Ні, звичайно! Більше того, зараз до всієї зброї, що стріляла по Маріуполю, додалися російські танки, які з’явилися на наших вулицях. Крім них, чотири ракетні кораблі щодня випускають по місту свої ракети, знищуючи наш Приморський бульвар. Російські літаки щодня скидають на наше місто бомби. Щонайменше половина всіх авіабомб, які росіяни скидають на Україну, падає на Маріуполь. Це від 50 до 100 бомб щодня. Росіяни нищать все, що ми і наші батьки будували роками. Лише власні надходження у бюджеті Маріуполя на цей рік мали би становити 4,2 млрд грн. Ми хотіли стільки всього зробити за ці гроші! А тепер маємо лише паленища, які невідомо коли відродяться…

Різні видання повідомляють, що у Маріуполі не залишилося жодного неушкодженого будинку. Це справді так?

- За нашими оцінками, близько 80-90% будинків мають ті чи інші ушкодження, а 30-40% відбудувати вже неможливо.

Чи правда, що у місті зовсім немає води? Адже через Маріуполь протікає річка Кальміус…

- Вода у Кальміусі не є питною, та й пробратися до ріки під постійними обстрілами непросто. Питної води немає зовсім… За приблизними розрахунками, у Маріуполі гине близько 150 осіб на день. Якщо люди залишилися під завалами, на них все одно чекає смерть, бо ніхто вже не розбирає ці завали: рятувальників вбито, а їхні машини спалено. А нашим військовим зараз зовсім не до розбирання завалів: вони ведуть майже безперевні бої.

Чи мають шанс якось врятуватися вцілілі під час обстрілів люди?

- Вони могли б спробувати виїхати власними автомобілями, але справних автомобілів у місті не лишилося. Всі спалені, зрешечені осколками та кулями. Є декілька безстрашних волонтерів, які досі вивозять людей на своїх мікроавтобусах, але їхні поїздки стають дедалі небезпечнішими. Отже залишається тільки пішки намагатися дійти до сусіднього села. Однак до нього від околиць Маріуполя близько 15 км. Ще 20 км у діаметрі має саме місто, отже важливо, звідки йтиме людина. Дехто добирається до цього села по кілька днів. Шлях від східних околиць до західних є дуже небезпечним.

Кільком тисячам мешканців вдалося виїхати з Маріуполя власними машинами. Чому не всі жителі міста приєдналися до цієї колони?

- Бо цей маршрут був неофіційним. Люди просто зібралися і поїхали хто на чому міг. Росіяни не погодили їм жодного зеленого коридору. Треба було лише дістатися до того села, звідки Донецька військово-цивільна адміністрація вже організовувала евакуацію на територію, підконтрольну українській армії. За нашими даними, близько 55 тис. маріупольців залишили місто саме цим шляхом протягом останніх десяти днів. Однак я хочу повторити, що цей шлях не є зеленим коридором, і чимало людей загинули від обстрілів, намагаючись врятуватися ним. Просто там стріляють менше, ніж деінде, і є шанс вийти.

Чи зв’язувалися ви з міжнародними організаціями на кшталт Червоного Хреста, які могли б полегшити долю обложеного міста?

- Червоний Хрест, ОБСЄ, ООН та інші міжнародні структури у перші ж дні війни евакуювали своїх працівників, позбавивши не тільки місто, але й цілу Донеччину будь-якої підтримки. Звісно, ці організації намагалися згодом домовитися з росіянами про надання гуманітарної та медичної допомоги Маріуполю, але стабільно отримували відмови.

Очільник Міністерства закордонних справ Греції Нікос Дендіас нещодавно заявив, що планує прибути до Маріуполя у рамках гуманітарної місії. Чи це можливо?

- Це питання треба задати росіянам, адже це саме вони блокують Маріуполь. Однак я мушу сказати, що цілковито підтримую ініціативу пана Дендіаса. Якщо міністр уряду європейської країни очолить гуманітарний конвой, для Маріуполя це буде просто надзвичайно.

Чи були спроби викрадення членів Маріупольської міської ради?

- З міркувань безпеки я не хотів би відповідати на це запитання.

Кілька днів тому радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко розповів про ультиматум росіян щодо здачі міста, який міська влада одразу ж відкинула. Чи були ще якісь пропозиції?

- Ні, не було. Росіяни і так розуміють, яку вони відповідь отримають.

Чи встигли маріупольці сформувати територіальну оборону до окупації?

- Так, і зараз вона активно захищає місто разом із полком «Азов». Однак військові моменти я коментувати не буду.

Скажіть, чому не вдалося евакуювати людей на самому початку російського вторгнення?

- Бо люди не хотіли їхати. Ніхто з них навіть у страшному сні не міг уявити те, що зараз відбувається з містом. Думали, мабуть, що все буде так само, як у Донецьку: трохи постріляють – і все. Доки ще працювала залізниця, Маріупольська міська рада організувала для мешканців міста три евакуаційні потяги. Однак вони пішли на північ напівпорожніми. Люди були переконані, що «скоро все минеться».

Скільки мешканців ще лишилися у Маріуполі?

- Від 150 до 200 тисяч. І щодня близько 100-150 з них гине.