З 2015 року Україна розпочала адміністративно-територіальну реформу. Ця реформа передає місцевому самоврядуванню більше повноважень, ресурсів і відповідальності, ніж це було раніше. Частиною процесу перетворень є добровільне об’єднання сіл, селищ і міст у громади, які отримують широку фінансову та управлінську автономію.

Сьогодні в Україні створено понад 600 громад різних видів і розмірів. Процес відбувається поступово, адже люди деякий час звикають до нових правил, шукають успішні приклади та навчаються управлінню громадою, заповнюючи брак практичного досвіду та навичок.

Іллінецька об’єднана територіальна громада (ОТГ) є прикладом тих громад, які інвестують не лише в підтримку існуючих установ, а й відкривають нові підприємства. Такий шлях розвитку дає нові робочі місця та можливість заробляти додаткові кошти, а також прямо позначається на благоустрої міста. Так, в Іллінцях почали заробляти гроші на сортуванні сміття та вкладати їх в озеленення вулиць, пише "Ukrainer".

Іллінці

Іллінці — місто на Поділлі з населенням 11 тисяч осіб. Неподалік від містечка розташована одна з сімох підтверджених в Україні астроблем — давніх геологічних структур, що утворилися внаслідок падіння космічних об’єктів. На базі Іллінецького молокозаводу працює одна з найбільших в Україні компаній, що виготовляє молоко тривалого зберігання. Також у Іллінцях є підприємства, де виробляють цукор, цеглу, меблі. Є лісове господарство, будівельні та транспортні організації.

Через рік після старту децентралізації в Іллінецькій міській раді порахували: якщо Іллінці створять і зберуть навколо себе об’єднану територіальну громаду, вона отримуватиме до свого бюджету 60 % податку на доходи фізичних осіб від підприємств, які працюють на її території. Цього платежу місто не мало. А більші надходження — це більші можливості вкладати у розвиток міста й навколишніх сіл. Саме тому 2016 року створили Іллінецьку ОТГ, яка стала однією з найбільших у регіоні та успішним прикладом для інших.

До складу Іллінецької ОТГ входить місто Іллінці й 22 села. Після об’єднання бюджет Іллінців збільшився в чотири з половиною рази — з 14 до 62 мільйонів. У кілька разів збільшились також бюджети сіл. Більшу частину нових надходжень складають податок на доходи фізичних осіб, земельний та єдиний податок. Водночас збільшилися і видатки бюджету — в першу чергу на освіту, медицину, житлово-комунальне господарство та соціально-економічний розвиток.

У центрі Іллінців — ринок, багато магазинів. Після об’єднання у центрі створили пішохідну зону для культурних заходів і прогулянок, відділивши її турнікетами.

Іллінецький міський голова Володимир Ящук розповідає, що за час об’єднання змінилось багато чого. Створення громади дало можливість зосередитися на будівництві, реконструкції, підтримці соціальних і культурних галузей:

— Ми зібрали команду, провели сесію міської ради, почули різні думки, чи варто об’єднуватись і брати до себе когось. Тому що це велика відповідальність. На той час особливо не було звідки брати приклад. Ми їздили на Хмельниччину, вивчали їхній досвід, які є перспективи і труднощі. Коли отримали позитивний висновок своїх депутатів і виконавчого комітету, поїхали по селах пропонувати співпрацю.

За словами Володимира Ящука, переконати людей одразу було непросто. Збирали наради по кілька разів, розповідали про можливості та розвінчували стереотипи. Ні, гроші, які заробляються в селі, не будуть витрачати в місті кому як захочеться. Радше навпаки, навіть якщо місто завдяки промисловим підприємствам заробляє більше, видатки громади розподіляються пропорційно до потреб усіх учасників:

— Ніхто з приєднаних сіл не каже, що стало гірше. І не можуть такого сказати, бо їхні надходження збільшились у кілька разів. Я найбільше пишаюся тим, що ми створили команду, де люди довіряють один одному. Тим, хто ще вагається, хочу порадити: пробуйте, об’єднуйтесь, працюйте. Є таке прислів’я, що гуртом легше й батька бити. Тому радьтеся, сперечайтеся, робіть висновки. Я думаю, що Україна з цього шляху вже не зверне.

Сміттєсортувальний комплекс

В Іллінцях будують сміттєсортувальний комплекс вартістю 10 мільйонів гривень. Це підприємство зможе сортувати до 120 кубічних метрів твердих відходів на добу. Якщо врахувати, що в Іллінцях можна зібрати до 50–60 кубічних метрів вторсировини, то частково сміттєсортувальна станція зможе обслуговувати і навколишні села, і сусідні райони.

По місту вже стоять спеціальні контейнери для пластикових пляшок. Пляшки збирають за графіком, сортують за кольорами та роблять брикети за допомогою спеціального пресу. Їх відвозять на вінницьке підприємство «Гарна пляшка» для подальшої переробки. На черзі — сортування поліетилену, пластмаси, металу, паперу тощо.

Ідею будівництва такої станції запозичили в міста Золочів, що на Галичині. Там сміттєсортувальний комплекс працює вже чотири роки. Це дає змогу заробляти гроші та зменшувати об’єми захороненого на полігоні сміття. Однак варто враховувати, що сортування пластикових пляшок — це сезонний бізнес: улітку люди п’ють більше води, взимку — менше. Тому залежно від пори року можна заробити в рази більше чи менше коштів.

Будівництво подібного комплексу для Іллінців і України загалом — на часі. Адже з початку 2018 року Україна зобов’язалася сортувати все сміття, а також розділяти його на три види: для повторного використання, для захоронення та небезпечне.

Загалом комунальне підприємство «Добробут», якому належить сортувальна станція, опікується благоустроєм міста. Його працівники обрізають дерева, проводять освітлення, озеленюють вулиці. Директор «Добробуту» Юрій Вишневський розповідає, що після об’єднання штат підприємства збільшився з 40 до 90 людей. При цьому робота весь час кипить.

Раніше Юрій працював на молокозаводі. Але коли помітив, як розвивається місто, вирішив взяти у цьому участь і пішов на співбесіду до міської ради.

— Я живу через дорогу від «Добробуту» і не міг не помітити, який там рух колосальний. І виникло таке бажання щось робити, працювати там. Я прийшов на співбесіду до міського голови. Хотів потрапити в організацію, яка більше працює з містом, з людьми. Володимир Ящук сказав, що таких зарплат, як я раніше отримував, нема. Хіба що в директора підприємства «Добробут» — піду? І я погодився.

Сьогодні приємно працювати з приємними людьми. Роботу видно, робота процвітає, місто стає чистішим.

Квіти

Дохід від реалізації пластикових брикетів у Іллінцях спрямовують на тепличне господарство, яке вирощує саджанці квітів. Ці квіти потім висаджують на клумбах міста.

Майстриня озеленення Валентина Андрушко показує саджанці, які вони з 5 працівниками вирощують у теплиці. Ростуть і квіти, і хвойні дерева, які будуть висаджувати в місті та селах:

— Тут я працюю за своєю профільною освітою. Раніше працювала і в інших місцях, і за кордоном. Навіть збиралася виїхати з міста, бо не було де себе застосувати. Потім мені запропонували цю роботу. І я дуже рада, що можу приносити тут користь, можу милуватися своїм містом.

Валентина розповідає, що жителі Іллінців помічають квіти і цінують. Коли бачать, що висаджують нову клумбу, запитують: «А що тут буде? Яка нова ідея?» Люди кажуть: «Ми цією стороною не ходили, а тепер ходимо, щоб помилуватися вашими квітами».

Голова міської ради Володимир Ящук додає, що ідея вирощувати квіти виникла з бажання меншими затратами зробити так, щоб місто було гарне й зелене. Так, коштів у бюджеті стало більше, але громада все одно думає, як їх заощадити та почати вкладати у різноманітні проекти. А власна теплиця — це і зелені насадження для міста, і робочі місця.

Гектор

Гектор Рівера — волонтер з Корпусу Миру, який уже півроку живе в Іллінцях і навчає дітей англійської мови. Протягом двох років перебування в Україні Гектор планує також створити лабораторію для розвитку технологічних навичок учнів, а також програму міні-стажування кращих учнів із кращими місцевими професіоналами:

— Я б хотів підготувати учнів до світу роботи та бізнесу. Мета мого перебування тут — покращувати навички молоді й громади, а також залучати людей до суспільних дій.

Яким чином Гектор з Пуерто-Рико потрапив до Іллінців? Спочатку регіональна організація надсилає до Корпусу Миру запит із описом проекту та компетенцій потенційного волонтера. Корпус Миру обирає людину залежно від умов і потреб проекту. Вийшло так, що Гектор став найбільш відповідним кандидатом для Іллінців, бо він уміє працювати з молоддю, містом і підвищувати активність громади:

— Моє перше знайомство з Україною було десь у 2010 році. Деякі з моїх викладачів були українцями. Одного разу я пішов в університет, а вони там святкували День Незалежності України. Ми, звісно, долучилися до святкування. І вони розповіли мені багато про українську культуру. Коли я навчався на магістратурі в Барселоні, там були дві студентки з України. Спілкуючись з ними, я дізнався більше про цю державу. Також я дещо читав. Але читати, слухати і проживати — це не одне і те ж саме. Тепер те, що мені колись розповідали, стає реальним. Це дуже цікавий досвід.

Гектор каже, що хотів би залучити школи до співпраці між собою, щоб громада могла розширити свої можливості. І навіть якщо сьогодні ситуація покращується, завжди можна подумати, як зробити більше:

— Коли я приїхав до Іллінців, подумав, що потрапив у центр, серце України. Опинившись тут після тримісячних мовних курсів у Чернігові, подумав, що тепер я живу в Україні по-справжньому. Це було гарне відчуття.

Спостерігаючи за роботою громади, я зрозумів, що дух громади — це коли робиш щось своє, а не нав’язане кимось іншим.

Розвиток сіл

Раз на кілька місяців керівники громади об’їжджають навколишні приєднані села. Дивляться, які відбуваються зміни та які галузі зараз найбільше потребують підтримки. Наприклад, якщо раніше в одному селі був лише дитячий садок, а в іншому — лише школа, сьогодні дітей із сусідніх сіл організовано возять до обох закладів. Іллінецький міський голова Володимир Ящук каже, що з сільськими жителями ведеться окрема робота, на яку виділяється бюджет із Міністерства регіонального розвитку. Великою мірою кошти в селах витрачаються на розвиток інфраструктури та соціальну сферу — ремонт лікарень, будинків культури, опалення шкіл, освітлення вулиць тощо:

— Якщо держава нічого не змінить у наших партнерських стосунках, то за 10 років зможемо зробити і дороги в селах, і підтримувати інфраструктуру, соціальну сферу. Є питання, які треба починати з нуля. Наприклад, бувають такі села, що взагалі не мають асфальту.

Розвиток об’єднаної громади помічають і ті села, які на початку об’єднання завагалися взяти участь у цьому процесі. Так, 2017 року до Іллінецької ОТГ приєдналася ще одна територіальна громада — Тягунська. Староста Тягунської громади Іван Ребар розповідає, що на початку об’єднання вистачало скептиків, які не вірили у позитивні зміни. Тому вирішили зачекати й на власні очі побачити, чи відбуватиметься активна робота. Коли вирішили приєднатися, переваги відчули менше ніж за місяць:

— Сьогодні ми маємо вуличне освітлення. Ремонтуються дороги, вивозиться сміття. Зробили футбольне поле, більше коштів іде до амбулаторій, дитячих садочків. Громада розвивається в усіх напрямках.

Яка команда здатна вести громаду до позитивних змін? Володимир Ящук каже, що частково це працівники міської ради, а частково позабирали «молодих і просунутих з різних галузей». На окремі посади оголошують конкурс і обирають кращих. Сьогодні розраховують у першу чергу на власний потенціал:

— Інвестори повинні побачити наш позитивний розвиток, наш людський ресурс, плани, які ми зараз формуємо. Тоді вони самі прийдуть до нас. Зараз ми робимо побутові умови для людей, будуємо котельню, теплицю, гараж для техніки. Життя змушує працювати над цим.

Ми хочемо, щоб наша громада була найбільш успішною. Бо це приємно. А навіщо було об’єднуватися? Щоб знову нічого не робити?