Минулого року в Україні стартувала децентралізація. Попри скромні результати, експерти називають її однією з найуспішніших реформ в Україні. У новостворених територіальних громад (ОТГ) настрої теж позитивні. Ті, що об’єдналися першими, вже відчули всі отримані переваги – об’єднані бюджети, преференції, які держава надає ОТГ, і відповідальність за те, що вони вже господарі на власній землі. Тепер громади самі думають, як допомогти місцевому бізнесу чи залучити інвестора.

Верхнянська ОТГ утворилася восени 2015 року. До неї увійшло 12 населених пунктів Калуського району. Нині штат апарату сільської ради налічує 41 людину. При сільраді створили центр соціальних служб для молоді, територіальний центр допомоги самотнім громадянам, центр надання адміністративних послуг і комунальне підприємство «Верхнянський господар». Очолив громаду Микола Філіпович, який до того чотири каденції поспіль був сільським головою села Верхня. Незважаючи на великий досвід, каже, спершу були труднощі, але на сьогодні громада справляється добре.

«Чесно кажучи, в мене був великий страх щодо цього об’єднання, – говорить Філіпович. – Та головне – мати людей, які тобі поможуть. У мене такі люди є. Мій перший заступник – фінансист, фахівець з економічних питань. Другий – будівельник, відповідає за інфраструктуру».

Після об’єднання пройшло трохи більше року. Бюджет Верхнянської громади зріс у 10 разів. Тобто якщо раніше на всі 12 населених пунктів він становив десь 4 млн грн, то зараз – 40 млн. Ці кошти спрямували на ремонт доріг, будівництво водогону, капітальний ремонт шкіл, дитсадків та амбулаторій.

«З утворенням ОТГ ми стали фінансово незалежні, – говорить перший заступник сільського голови Іван Кавчак. – Крім того, отримали більше повноважень. Зараз нам підпорядковані всі комунальні та бюджетні установи, що є на території громади. Іншими словами, ми повноцінні господарі на своїй землі».

Спершу місцева влада вирішила зробити ремонт у всіх школах, на сьогодні їх є сім. Десь відремонтували спортзал, десь замінили вікна на енергоощадні, а десь модернізували опалення. Кажуть, почали з того, що було найнеобхідніше.

У селі Степанівка відкрили новий дитячий садочок, ще два планують у Негівцях і Довгому Войнилові. Роботи там уже майже завершені, залишилося тільки закупити інвентар.

«А в селі Болохів ми збираємось відкрити стаціонарний оздоровчий табір для дітей, – говорить Микола Філіпович. – Хочемо поставити альтанки, облаштувати спортмайданчики. Досі там не було умов для відпочинку дітей».

Усе це буде робитися силами громади, адже, за словами сільського голови, цьогорічної освітньої державної субвенції вистачить тільки на зарплати педпрацівникам. Усі інші витрати на освіту лягають на плечі місцевого самоврядування.

«Ми поки справляємось, але не кожен бюджет може потягнути такі навантаження, – стверджує Іван Кавчак. – Якось один високопосадовець, не хочу називати прізвища, дорікнув, що нас ніхто не змушував ремонтувати й відкривати садки. Звісно, прикро таке чути…

Ще зробили капітальний ремонт в амбулаторії села Довгий Войнилів, грошей забракло лише на водозабезпечення. Втім, думаю, цьогоріч роботи завершимо, і, я чомусь впевнений, що це буде одна з найкращих амбулаторій у районі».

За словами Кавчака, також минулоріч відремонтували фельдшерсько-акушерські пункти в селах Негівці та Гуменів. А в ФАПах сіл Болохів і Степанівка провели опалення. Цього року планують капітальний ремонт амбулаторії села Верхня.

«Крім того, ми закупили шість елект­рокардіографів, пульсоксиметри (прилади для вимірювання рівня кисню в крові) та сумки для медикаментів», – додає перший заступник голови ОТГ.

Протягом року в усіх населених пунктах, що об’єдналися в громаду, встановили центральне освітлення вулиць. У селі Верхня побудували цент­ральний водогін, бо була проблема із питною водою. Частково зробили капітальний ремонт доріг.

«У кожному селі, якщо це навіть 500 метрів, ми зробили асфальтне чи бетонне покриття, – каже Микола Філіпович. – До прикладу, в селі Гуменів відремонтували три вулиці, а раніше там болото було по коліна. Натомість є проблема з центральними дорогами, бо вони перебувають на балансі Служби автомобільних доріг області, тож ми не маємо повноважень їх ремонтувати».

Крім того, скаржиться війт, є три села, що не мають сполучення з цент­ральною садибою. Якщо людям потрібно в сільську раду, то вони мусять спершу їхати до Калуша, а звідти вже добиратись у Верхню.

«На місці дороги, яка колись об’єднувала наші села, тепер суцільні руїни, хіба на танку їхати, – говорить Філіпович. – Ми готові навіть до співфінансування, аби лиш ту дорогу зробили, але Служба автодоріг мовчить».

Верхнянці кажуть, що в них є багато планів на майбутнє, але розголошувати їх не поспішають, бо ще не відомо, чи ті плани зможуть втілити в життя.

Єдине, що точно хочуть просити обласну владу, аби допомогли їм облаштувати новий адмінбудинок, бо у старій сільраді тепер нема де розвернутися.

«Ми вже відремонтували приміщення, яке стояло порожнім майже 25 років, – говорить Микола Філіпович. – Та нам потрібен інвентар і комп’ютерна техніка. Хотілося б, щоб нам із цим трохи допомогли».