Під час повномасштабного вторгнення місцеве самоврядування відіграло ключову роль в ефективності спротиву ворогу, посилюючи безумовно основний внесок військових, загалом сил оборони. Так само зараз місцеві громади стають основою відновлення деокупованих населених пунктів, і їхній досвід стане у пригоді після перемоги — для розбудови звільнених територій. 

---

Про це сказав Іван Слободяник, офіцер 114-ї бригади Сил ТрО ЗСУ, виконавчий директор Всеукраїнської асоціації громад та голова Всеукраїнського Конгресу Фермерів, у проекті “Точка зору” на ютуб-каналі ТРО Медіа.

«Основний удар завдали, звісно, сили оборони, усі наші військові формування. Але мені здається, без належної роботи місцевого самоврядування навряд чи цей спротив був би такий ефективний. Згадайте, в яких обставинах ми зустрічали збройною агресію. Створення територіальної оборони — дуже вдалий задум, але на той момент вона була фактично в «зародковому» стані. Й коли розпочалася повномасштабна війна, то хто забезпечував евакуацію людей, побудову фортифікаційних споруд, розвіддані з місць, навіть провідників для наших військових у тилу ворога? І, власне, хто забезпечував саме формування сил територіальної оборони й матеріальну базу для них? У цьому безумовне лідерство взяли на себе органи місцевого самоврядування, голови громад, депутати місцевих рад. Бо, на жаль, не всюди вертикаль влади могла спрацювати», — зауважив Іван Слободяник.

 

 

Він додав, що коли воюєш з країною-терористом, яка чисельно переважає, виключно професійною армією не обійдешся. Це має бути боротьба кожного на своєму місці. І чим більше людей здатних захищати себе зі зброєю та ще й в організованих групах, тим вища ефективність опору. Й такою силою стали ДФТГ (добровольчі формування територіальних громад).

«Хоча зараз це вже повноцінні збройні сили, які пройшли вже Схід і Південь, це вже справжні бойові підрозділи. Тобто з бойового резерву ДФТГ стали вагомою частиною легкої піхоти, повноцінною складовою основних збройних сил», — наголосив Іван Слободяник.

Він висловив думку, що процес формування і становлення вже пройшов, тож наразі потрібен перехід до більш тісної роботи професійних військових, територіальної оборони, ДФТГ. А через них — і з місцевим населенням. Адже, наприклад, тих злочинів, які творили агресори на окупованих територіях (у тому ж Ірпені чи Бучі) — пограбування, зґвалтування, вбивства цивільних, — було б значно менше, якби в людей була зброя, вони вміли нею користуватись і могли до певної міри захистити себе. Робота в цьому напрямі з місцевим цивільним населенням, каже експерт, дуже важлива.

«Цей етап уже розпочався. На рівні командування ТРО прийнята програма, відповідно є комунікація командирів батальйонів, які розміщені на певній території, з керівниками ДФТГ. Тож сьогодні є можливість пройти навчання щодо поводження зі зброєю, отримати навички стрільби, поводження з вибуховими предметами (зокрема і користування вибухівкою), зрозуміти, як поводитись під час бомбардувань або обстрілів з тієї чи іншої зброї, як надати першу медичну допомогу тощо. Наприклад, у нас у 114-й бригаді навіть побудований симуляційний тренажер, де можна навчитися стріляти з NLAW та інших видів зброї максимально наближено до реалістичності. І ми запрошуємо в цей навчальний центр членів місцевих ДФТГ», — зазначає він.

Водночас місцевим територіальним громадам доводиться стикатись із дуже багатьма викликами. Особливо на деокупованих територіях, де потреби зростають в рази.

«Ми близько з цим працюємо ще з спочатку війни, вже будучи в Збройних Силах. У рамках Всеукраїнської асоціації громад ми розпочали проект «Згуртовані громади», за підтримки USAID АГРО. За цей час було доставлено більше 1000 т різних товарів для громад, розташованих на лінії зіткнення, на деокупованих територіях. Навіть були випадки, коли ми доставляли і на окупованій території, де залишаються наші люди», — розповів Іван Слободяник.

Він додав, що серед найбільших проблем, з якими зустрічаються голови громад і самі громади, — це передусім безпекові. Особливо в тих, що розміщені близько до лінії зіткнення чи кордонів з державою-агресором та її союзником.

Із глобальних проблем турбують інфраструктурні. У більшості випадків місцева інфраструктура знищена, людей немає, економіки немає, комунальна техніка розграбована, аж до цвяхів все розкрадено. Так само і з житловим фондом. Як відновлювати помешкання місцевих жителів — теж частково турбота органів самоврядування.

«Поки що нагальне питання — ремонт і відновлення будинків, хоча б елементарно закривати плівкою вікна. Але надалі постане більша проблема: на що жити громаді, як утримувати персонал, як повертати життя в громаду. У прикордоння бізнес не дуже хоче повертатись, ситуація там ще довго буде непевною. А для того ж агробізнесу на деокупованих територіях, окрім знищеної техніки і розграбованих складів, найбільшу проблему становлять заміновані поля. Тож питання дуже непросте», — наголошує експерт.

Він додав, що цьогоріч разом з USAID Agro було реалізовано ще один проект. Приблизно 40 000  мешканцям передусім з деокупованих громад роздали насіння овочів для висівання на присадибних чи промислових ділянках. Це як допомога самим людям, так і загалом ринку, адже основним постачальником овочів зазвичай була Херсонщина, значна частина якої ще досі під окупацією. 

Загалом же, за словами Івана Слободяника, досвід тих територій, які в 2022 році потрапили в окупацію, а потім були звільнені й наразі відновлюються, — дуже важливий і його слід враховувати й поширювати.

«Нещодавно Конгрес місцевих та регіональних влад при Президентові України організував форум, де були присутні представники різних гілок влади, а також представники деокупованих громад. Вони ділились своїм досвідом, який буде надалі узагальнюватись і враховуватись у подальших рішеннях.  Зокрема, наразі триває розробка законопроекту щодо розподілу повноважень між військово-цивільними адміністраціями та органами місцевого самоврядування. Адже кожен хоче максимально контролювати ситуацію. Але при цьому місцеве самоврядування це продукт досить успішної реформи з децентралізацією, і все-таки держава наша прагне бути більш демократичною. Тож потрібно шукати компроміси. При цьому потрібен алгоритм наділення повноваженнями влади на місцях, який би був все-таки гнучким. Потрібні окремі нормативно-правові акти, які регулюватимуть функціонування громад після деокупації, адже в кожній області своя ситуація зі звільненням територій, і ці документи мають враховувати ці обставини», — наголосив Іван Слободяник.

Насамкінець він наголосив, що загалом потрібно сформувати свою, українську, модель, яка враховуватиме кращий досвід цього непростого періоду. Зокрема, з урахуванням помилок і здобутків у створенні та ролі сил оборони, територіальної оборони та ДФТГ, які слід залишити й після Перемоги. 

«Скажімо так, ми маємо бути «в тонусі» й надалі. Адже поки будемо всі самоорганізовані, озброєні, з навичками захисту, доти залишатиметься менше шансів, що агресія проти України може знову повторитися», — зазначив Іван Слободяник.