Громади мають перестати рахувати кошти, які повинен вкласти інвестор, і почати підраховувати його потенційні прибутки.

Автор: Дмитро Синяк 

Фундаментальна реформа в країні – реформа місцевого самоврядування та територіальної організації влади, яка здійснюється за принципом децентралізації, сприяла тому, що місцеві бюджети з 68 мільярдів гривень у 2014 році зросли до більше 170 мільярдів гривень у 2017 році (дані на листопад 2017 року). Зросли, зокрема, і бюджети об’єднаних територіальних громад. Фактично вони отримали ті ж повноваження і можливості наповнення бюджетів, що і міста обласного значення. Прямі міжбюджетні відносини дали громадам самостійність у формуванні і виконанні бюджетів, у плануванні свого розвитку. Ті громади, які сформувалися раніше, у 2015 і 2016 році зробили вагомий поступ у розвитку – в основному вони відновили дорожню, соціальну інфраструктуру, поступово наводять лад у сферах освіти, охорони здоров’я, адміністративних послуг, житлово-комунального господарства. Тобто надолужують все те, що не робилося роками. Це важливо. Проте не менш важливим для кожної громади є економічний розвиток, реалізація ініціатив, які створюватимуть нові робочі місця, розбудовуватимуть малий і середній бізнес і створюватимуть додану вартість.

Урядовці і експертне середовище постійно наголошують на необхідності комплексного, стратегічного розвитку громад. Держава залучила чимало проектів міжнародної технічної допомоги саме для підтримки втілення завдань децентралізації. Серед іншого ці проекти спільно з Мінрегіоном, який є їхнім бенефеціаром, організовують на постійній основі у всіх областях навчальні заходи з питань місцевого розвитку для представників органів місцевого самоврядування об’єднаних громад.

Перший заступник Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства В'ячеслав Негода сказав:

«Об’єднані громади довели, що можуть залучати та ефективно використовувати ресурси для розвитку своїх територій. На цьому етапі створення спроможного базового рівня місцевого самоврядування не треба переконувати громади у вигодах об’єднання, про це вже говорять реалізовані проекти і бюджетні показники об’єднаних громад. Зараз Уряду і нашим партнерам з експертного середовища важливо сприяти створенню і поширенню успішних практик партнерства громад з бізнесом і міжнародними проектами та програмами щодо розвитку інфраструктури, поліпшення освітніх, медичних соціальних та інших послуг. Поряд з цим, від вирішення поточних чи локальних завдань органам місцевого самоврядування необхідно переходити до комплексного і збалансованого розвитку громад».

Сьогодні дедалі більше громад замислюються над тим, як заробити гроші. Але далеко не у всіх ці роздуми закінчуються ефектним результатом.

Бізнес-фантазії замість інвестпропозицій

Так, на думку директора з науки та розвитку Інституту громадянського суспільства Анатолія Ткачука, громади грішать одним і тим самим: створюють комунальні заклади, звітуючи про новостворені робочі місця. При цьому ніхто не замислюється над тим, що комунальні підприємства є додатковим тягарем для бюджету громади. Про це пан Ткачук написав на своїй сторінці у Facebook:

«Часто доводиться чути від керівників ОТГ: ми хочемо заробляти гроші для громади!.. Рецепт заробляння простий: створимо комунальне підприємство і будемо багатими і щасливими. Ідеї різноманітні: сироварня, кулінарія, електростанція, переробний завод, швейна майстерня.... Друзі, не придумуйте велосипед там, де він не їде. Заробіток для громади приносять різноманітні бізнеси, які там є. Це податки та орендна плата. Для збільшення цих коштів, стимулюйте прихід бізнесів! Оце ваше завдання. У країнах з ринковою економікою комунальні підприємства не можна створювати у галузях, що знаходяться поза сферою відповідальності місцевої влади, оскільки це буде недобросовісною конкуренцією… Вас неодмінно будуть звинувачувати у тому, що ви вклали гроші громади у якесь підприємство для власного збагачення, для приватизації нерухомості, для працевлаштування родичів тощо…».

Більшість ОТГ готові освоювати гроші у практично необмеженій кількості, проте як їх заробляти, мало уявляють. Очільники громад зазвичай мають кільканадцять бізнес-ідей: від створення відпочинкових зон та будівництва готелів до облаштування силіконових долин. Однак жоден з них не може відповісти на прості запитання: як знайти інвестора для цих проектів і скільки цей інвестор заробить. Між тим, без відповіді на ці запитання будь-який проект залишається звичайною фантазією. Голови громад часто думають по-радянськи, ставлячись до інвестора, як до обласної чи районної адміністрацій, у яких вони десятиліттями випрошували кошти на ремонти доріг та шкіл.

Керуючий партнер компанії Pro Capital Investment Антоніна Кутова під час II Всеукраїнського форуму об’єднаних громад розповіла:

«Нещодавно пройшов інвестиційний хаб програми «ДОБРЕ». Так-от, у його практичній частині ми побачили, що всі громади, намагаючись знайти інвестиції, роблять наголос на соціальній місії цих інвестицій. Це неправильно, бо інвестор не є благодійником. Він вкладає гроші не тому, що хоче зробити громаду багатою, а тому, що хоче заробити…

Вправити мізки

Що потрібно інвестору? Виконавчий директор Канадсько-української торгової палати Ема Турос відповіла на це запитання максимально лаконічно: «20% прибутковості».

У цьому місці можна було б згадати про стратегічний плани розвитку громади. У більшості громад такі плани є, однак далеко не всі знають, яка від них має бути практична користь. Між тим, у кожному з таких планів мало би бути щось і про інвесторів. Які інвестори потрібні громаді, що громада може їм дати тощо. І коли напрямок інвестицій визначено, далі треба робити усе, щоб він став привабливим для тих, хто шукає, куди можна вигідно вкласти власні кошти. Але тут у свідомості голів громад відбувається певна пробуксовка…

Прикладом недосконалої реалізації інвестиційного проекту можна вважати спробу Парафіївській ОТГ Чернігівської області, яка нещодавно розробила проект «Качанівка. Козацьке коло». На реалізацію цього проекту, за словами голови громади Валентини Карпенко потрібно 57 млн грн.

«Для селищної ради це сума непідйомна, тому ми сподіваємось вийти на європейський рівень», – зазначила пані Валентина.

Валентина Карпенко докладно розповіла про те, на що інвестор має витратити гроші (готель, котеджі, дитячі майданчики, туристична інфраструктура, навіть електрозаправка). Але не відомо, а що ж заробить бізнесмен, який візьме участь у цьому проекті, і коли він поверне вкладені кошти. До того ж, виявилося, що іноземних інвесторів громада шукає, «активно співпрацюючи у цьому напрямку з облрадою». Реклама Національного історико-культурного заповідника «Качанівка» зводиться до випуску буклетів та альбому з фотографіями, що навряд чи вплине на збільшення кількості відвідувачів. А без активного трафіку ця локація інвестора навряд чи зацікавить.

До того ж, власне, проект – найменше, чого потребує інвестор, тим більше іноземний. Про це на ІІ Всеукраїнському форумі об’єднаних громад заявив голова правління Німецько-української промислово-торгівельної палати Александер Маркус.

«Не треба розробляти власні інвестиційні проекти – принаймні, німецькі інвестори завжди приходять з власними, – сказав він. – Адже вони працюють у тому чи іншому секторі поколіннями і краще від будь-кого знають, у що треба вкладати гроші».

«Я була свідком епічних провалів, коли значні інвестиції оберталися у порох, – додала Емма Турос. – І все через фразу: «Ви дайте нам гроші, а ми тут все «порєшаєм». Люди думали, що коли є зв’язки нагорі, все можна вирішити, але насправді це не так. Не можна економити на консультантах, на бухгалтерах, на юристах…».

Винайняти компанію, яка займається пошуком інвесторів, громадам радить і Анатолій Ткачук. За його словами, робота з такою компанією, принаймні, виявить слабкі місця громади і дозволить підсилити їх.

Як інвесторів шукає… випадок

Останнім часом голови громад активно звітують про відкриття у себе потужних підприємств, переважно з іноземними інвестиціями. Однак якщо докладно вивчити кожен з таких проектів, можна побачити, що роль громади звелася до мінімуму: вона лише поінформувала про наявність у себе потенційно цікавої для інвестора ділянки. У кращому разі – зі сторінок власного сайту, у гіршому – повідомлення надійшло до обласної адміністрації. Решта було справою випадку. 

У своєму інтерв’ю порталу «Децентралізація» голова Немирівської ОТГ Віктор Качур сказав:

«Японського інвестора, компанію Fujikura, вдалося знайти завдяки плідній співпраці виконкому нашої громади з Управлінням регіонального розвитку Вінницької ОДА та його головою Володимиром Мережком. Усі голови ОТГ щомісяця збираються на нараді в ОДА, де ми, власне, розповідаємо про свої проблеми та шукаємо шляхи їхнього вирішення. На одній з подібних нарад я й розповів про незадіяні виробничі потужності компанії Nemiroff, які є у нашій громаді. А тут якраз до обласної адміністрації звернулася компанія Fujikura з проханням підібрати для її майбутнього заводу відповідні виробничі площі…».

Наслідком повідомлення на нараді в ОДА стало відкриття у Немирові заводу на 2000 робочих місць. Причому Fujikura лише завезла устаткування – усі приміщення вже були готові. Чи можна сказати, що громада серйозно працювала над пошуком інвестора? Навряд чи. Усе вирішив випадок й унікальна локація.

Тут також треба зазначити, що нинішній інтерес міжнародних компаній до України є загальноєвропейским трендом. Принаймні, європейська бізнес-асоціація вперше з 2011 року підняла рейтинг інвестиційної привабливості нашої держави до рівня 3%. Дешева робоча сила і близькість до європейських ринків зробили особливо Західну Україну привабливою для розміщення виробництв: протягом останніх двох років відомі світові бренди відкрили тут кілька десятків нових підприємств. Одна тільки компанія Fujikura у вересні минулого року заявила про плани запуску в Україні чотирьох нових заводів.

Певним прикладом везіння є також відкриття у Старосинявській громаді Хмельницької області одного з найбільших у Європі заводів з переробки сої, на якому мають працювати близько 140 осіб. Хоча голова Старосинявської ОТГ Віталій Здебський і запевняє, що «про ділянку в Адамполі інформував  усіх зацікавлених не менше тридцяти разів», все ж очевидно: жодної маркетингової програми просування потенційно цікавого інвестору об’єкта у громади не було.

Громада – інвестору

Щоправда, Віталій Здебський, за фахом архітектор, ще працюючи у районній адміністрації, доклав максимум зусиль, щоб у Старосинявському районі з’явилася схема планування територій. Це стало одним з визначальних факторів, за яким інвестор обрав серед інших локацій саме Адампіль.

А Гніздичівська об’єднана громада першою серед громад Львівщини розробила навіть інвестиційний паспорт – українською та англійською мовами. У ньому є вся інформація, що може зацікавити інвестора, а також конкретні інвестиційні пропозиції. У тому числі завдяки цьому паспорту у Гніздичівській ОТГ український інвестор нещодавно відкрив текстильне виробництво.

Також, щоб привабити інвесторів, громада має бути максимально відкритою і прозорою у своїй діяльності.

Генеральний директор компанії «Хімічні авіаційні технології» Віталій Яригін, який нещодавно відкрив у Веселівській ОТГ Запорізької області на ділянці площею 28,5 га сонячну електростанцію, розповідає:

«Те, що ми вирішили будувати сонячну електростанцію вартістю понад 400 млн грн у Веселому, є цілковитою заслугою голови громади Петра Кіяшка. Вперше у моєму житті влада запропонувала мені значний ресурс без жодних зустрічних вимог. Ми отримали 28,5 гектарів абсолютно законно та прозоро. Скажу більше: якби не ця прозорість, ми б не брали землю у Веселому, а шукали б інші, більш зручні для нас локації. Адже в Україні чимало технопарків під будівництво сонячних електростанцій, повністю підготовлених, та ще й з документацією. А тут нам виділили величезний пустир, завалений сміттям, із закинутими заводськими будівлями, і ми витратили кілька мільйонів гривень, щоб довести цю ділянку до ладу. Але те, що не треба було платити жодних незаконних винагород, окупило усі наші затрати».

Про інший крок, який могли б зробити українські громади назустріч інвестору, порталу «Децентралізація» розповів війт одної з найбагатших у Польщі – Слупнівської сільської ґміни Марчін Завадка.

«Всюди, де можемо, ми зменшуємо податки для підприємців, – сказав він. – Кожен підприємець так чи інакше щось платитиме громаді, але найважливіше навіть не це – він створює робочі місця. Завдяки цьому мешканці громади отримуватимуть зарплату і залишатимуть її у місцевих магазинах. Через це і місцевий бізнес отримає додатковий стимул до розвитку. Це саме по собі вже є добрим результатом».

За словами Марчіна Завадки, його ґміна ніколи не встановлює максимальний рівень податків для підприємців – тільки мінімальний або середній. Крім цього, вона застосовує так звану стабілізацію податків: оголошує, що, приміром, протягом восьми років не збільшуватиме податок на нерухомість. А щоб довкола податкових пільг не виникало зловживань, повідомлення про них вивішуються на дошку оголошень, а також на сайт ґміни.

Чужа земля

Є і ще один дуже важливий момент, що здатний як пришвидшувати, так і стримувати прихід інвестицій до громад. Ділянки в Адамполі та у Немирові знаходяться у межах населених пунктів. А значить, ними можуть розпоряджатися самі громади. Це було неабиякою перевагою в очах інвесторів.

«Отримати землю у Держгеокадастрі майже нереально, – стверджує Віталій Яригін. – Тому наші пошуки ділянки обмежилися виключно землями громад».

Голова Веселівської громади Петро Кіяшко ініціював переробку генерального плану селища Веселого лише з одною метою – включити до нього кілька інвестиційно привабливих ділянок, які раніше знаходилися поза межами населеного пункту. Одну з цих ділянок згодом і орендувало підприємство Віталія Яригіна.

Земельний фактор стримує також прихід інвестора і до Омельницької ОТГ Полтавської області, де громада працює над створенням індустріального парку «Омельник». Особливість парку у тому, що він знаходиться на землях поза межами населених пунктів.

Голова Омельниківської ОТГ Олександра Шереметьєва розповідає:

«Для нас є великою проблемою, що ми фактично розвиваємо ділянку, яка нам не належить. І поки 90 га під цей парк нам не передадуть, інвестор туди не піде. Це дуже перспективна ділянка: там раніше було тепличне господарство, є тепло- і водопостачання. Ми мало не щомісяця їздимо по інвестиційних та економічних форумах, пропонуємо, але інвестор не хоче йти на землі Держгеокадастру».

Щоправда, дороги до ділянки не витримують жодної критики, а сам Омельник не має генерального плану, на створення якого потрібні 1,3 млн грн. Виправити усі ці недоліки й створити повноцінний бізнес-проект Олександра Шереметьєва планує за рахунок коштів Державного фонду регіонального розвитку. Відповідні документи жителі Омельницької ОТГ подають вже вдруге. Необхідно близько 12 млн грн – це з урахуванням витрат на майбутню рекламу об’єкту.

Наступна проблема напряму пов’язана із нестачею інвестиційно привабливої землі: зараз громади пропонують найкращі ділянки, які отримали у спадок. Але розмір цього спадку не безкінечний. У тому ж Адамполі інвестора зацікавили 6 гектарів, на яких раніше був хлібозавод. До нього підходить залізнична колія, підведено воду, газ та електрику. Це все було зроблено задовго до об’єднання громади.

Натомість випадки, коли громада сама за власні кошти підводить до певної ділянки усі комунікації, щоб перетворити у буквальному розумінні пустелю на технопарк, на разі невідомі. Хоча у майбутньому це має бути поширеною практикою – адже ділянки, до яких вже підведено всі комунікації, рано чи пізно закінчаться. Тим більше у межах населених пунктів.

Як інвестори шукають локації

На жаль, коли громади розповідають про пошук інвесторів, вони рідко згадують про маркетинг. Між тим, просування тої чи іншої ділянки варто розглядати як, власне, маркетинговий проект. Починати його втілення потрібно з розуміння, як приймає рішення цільова аудиторія – інвестори. Світло на цей процес пролив Анатолій Ткачук.

«Інвестор має знати бодай щось про громаду, – каже пан Анатолій. – Тобто громада має бути не просто присутня в інтернеті, але й мати якісний, зрозумілий та розкручений сайт. Якщо громада орієнтується на закордонного інвестора, цей сайт повинен мати ще й англомовну версію. На його сторінках треба розмістити максимум інформації для інвестора: де знаходиться громада, скільки там мешканців, яким є сполучення з іншими населеними пунктами тощо. Також треба подати якнайбільше інформації щодо потенційно цікавих інвестору ділянок. Він повинен розуміти, які дороги ведуть до них, який подається струм, чи є там водогін тощо. Це великий шмат роботи, яка, до того ж, має бути системною. Коли такої роботи немає, то треба сподіватися хіба що на випадок».

За словами пана Ткачука, спочатку інвестор за допомогою пошукових систем інтернету шукає цікаві для себе локації. Згодом підбирає інформацію про них з відкритих джерел. Після цього телефонує до підприємств, які там знаходяться, щоб зібрати відгуки про роботу з громадою. Пізніше – винаймає компанії, які займаються супроводом інвесторів. Ці компанії готують відповідні аналітичні записки. Якщо після розгляду цих записок інвестор не змінює свою думку, то лише тоді він буде зв’язуватися з головою громади і відправляти на місце своїх людей.

«Але якщо умовне село Зачепилівка не присутнє в інтернеті, усього цього не буде: у поле зору інвестора вона просто не потрапить», – підводить підсумок пан Ткачук.

У Княгининівській громаді Волинської області перспективні ділянки просувають за допомогою PR-інструментів. Голова громади Олена Твердохліб, яка 9 років прожила у Чехії, часто дає інтерв’ю, не соромиться брати участь у телевізійних шоу, а також щоразу на загальних зборах просить мешканців громади поширювати інформацію про ті чи інші локації. За словами пані Олени, найкращим інструментом просування ОТГ є так звана «циганська пошта» або вірусний маркетинг, а найкращими рекламними агентами – жителі громади.

«Скажу вам без зайвої скромності: не ми шукаємо інвесторів – вони шукають нас, – стверджує пані Олена. – Вони читають про нас у ЗМІ, чують відгуки про нас від місцевих жителів та підприємців і, напевно, бачать, що ми не такі, як усі; що з нами легше знайти спільну мову, ніж з іншими. Один інвестор, киянин, просто проїжджав через Княгининок, вертаючись з ділової поїздки до Польщі. Він зупинився у місцевому готелі, де розговорився з його працівниками. Ті розповіли про усі зміни, які відбулися у нашій громаді після об’єднання. Після цього цей чоловік вирішив зустрітися зі мною. Тепер він весь час телефонує, питаючи, коли буде земельний аукціон. Він хоче побудувати у нашому селі Зміїнці торговий центр».

Зараз Княгининівська громада бере участь у телепроекті, переможець якого отримає 1 млн грн. На ці гроші планується відкрити заправку для електрокарів. Коли пані Олена розповіла про це на ІІ Всеукраїнському форумі громад, директор офісу із залучення та підтримки інвестицій при Кабінеті міністрів України, радник прем’єр-міністра України з питань інвестицій Даніель Білак не втримався від репліки:

«Ось таке ставлення до справи мене надихає. Громада, що існує лише рік, вже думає про електрокари, про інноваційні технології. З вами і з такими, як ви, особисто я буду працювати!».