Даніель Попеску: Україна – майже на половині шляху територіальної реформи

Спеціальний радник України з децентралізації Даніель Попеску розповідає про виклики, які стоять перед Україною, про добровільне об’єднання громад, а також про те, що робити з громадами, які не хочуть вступати в ОТГ.

У межах візиту до штаб-квартири Ради Європи у м. Страсбург (Франція) Варіанти мали нагоду зустрітися з керівником Департаменту демократичного врядування Генерального директорату ІІ – з питань демократії Ради Європи, Спеціальним радником Уряду України з питань децентралізації (2016-2017) Даніелем Попеску. Відтак занотували найцікавіші моменти розмови про реформу децентралізації в Україні.

Даніель Попеску: Я все ще є радником України з питань децентралізації, незважаючи на те, що в червні я поїхав із Києва. Сьогодні я займаюсь також адміністративними та виборчими реформами в країнах Європи.

Україна не сама

Перш за все, я хочу сказати, що на шляху реформ Україна не сама. Реформа місцевого самоврядування і децентралізації влади зараз відбувається у всій Європі, не лише в Україні.

Загалом є три типи реформ, які європейські країни сьогодні намагаються у себе запровадити:

-         фінансова реформа, яка безпосередньо пов’язана з тим, яким чином місцева влада розпоряджається власними коштами;

-         територіальна реформа – структурне об’єднання місцевої влади. У деяких випадках це – реформа середнього рівня управління;

-         реформа ресурсів, яка спрямована на підвищення рівня їхнього використання. Цю реформу можна поділити на два основні напрямки: ефективність використання людських ресурсів та надання громадських адміністративних послуг.

Ми бачимо, що такі ж реформи проходять зараз і в Україні. Це є загальноєвропейською тенденцією, тому повторюсь: ви не самі. Ви можете обмінюватись досвідом, порівнювати, у чому ви кращі, у чому –  гірші, а в чому взагалі найкращі. Більше того, всі країни-члени Ради Європи підтримують реформу децентралізації в Україні. І я думаю, що українська реформа повинна надихнути й інші держави.

Рада Європи також дуже підтримує реформу децентралізації в Україні. Ми співпрацюємо з Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, відповідним комітетом у Верховній Раді (комітет з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування, – ред.), Кабміном, Національною академією держслужби та з Національним агентством держслужби.

Я більше року провів у Києві, проводячи консультації для уряду. Зазначу, що більшість реформ відповідають стандартам Ради Європи. Тобто це той набір мінімальних стандартів, яких повинні дотримуватись всі держави-члени Ради Європи. Ми сподіваємось, що Україна не лише дотримуватиметься цих наших стандартів при запровадженні реформ, але й черпатиме натхнення від країн, що вже успішно провели у себе такі реформи.

Україна стала членом Ради Європи у 1995 році.

Якщо ви хочете знати, у чому різниця між Україною та іншими державами, то можу сказати, що реформа в Україні проходить швидше, ніж цей процес йшов у деяких європейських країнах. Втім наголошу: дуже багато всього все ще потрібно зробити.

Після падіння комунізму у багатьох країнах Східної і Центральної Європи запровадження таких реформ зайняло близько 10 років. В Україні все йде значно швидше. Проте варто врахувати, що Україна є однією з найбільших країн в Європі за площею, тому територіальна реформа не відбудеться вмить. Однак ми сподіваємось, що реформу децентралізації в Україні вдасться провести досить швидкими темпами.

Зустріч із Даніелем Попеску у Страсбурзі

Виклики, які стоять перед Україною

Я б не хотів говорити про проблеми в Україні. Я б радше розповів про те, які виклики сьогодні стоять перед Україною в межах реформи децентралізації. Одним із найскладніших викликів взагалі для всіх є, безперечно, територіальна реформа, адже вона охоплює дуже багато аспектів: ідентифікацію людини, фінансові, політичні аспекти та ін. І саме це робить її настільки складною.

Насправді дуже багато країн в Європі пробували втілити територіальну реформу в життя, але, на жаль, провалили її. Україна скоро буде, скажімо, на півшляху до її реалізації. А наступним кроком для вас має стати реформа районів. Якщо територіальна реформа пройде успішно, і в Україні, до прикладу, буде 1200 адміністративних територій (ОТГ, – ред.), то райони як такі будуть дуже малі та водночас багаточисленні. До прикладу, ви захочете скоротити кількість районів з 490 (станом на 2007 рік в Україні було 490 районів, не враховуючи районів у містах, – ред.) до 100, то багато нюансів може виникнути з районними адміністраціями. Над цим слід добре подумати.

Наступний суттєвий виклик, який стоїть перед Україною, – це реформа місцевих державних адміністрацій (облдержадміністрацій, – ред.). Ми знаємо, це буде важкий процес, але його просто потрібно зробити.

Також Конституційна реформа, яку затвердили у першому читанні, несе за собою заміну голів ОДА префектами (замість голів ОДА будуть префекти, а районних та обласних адміністрацій не існуватиме як таких, – ред.). Думаю, конституційна реформа була б чудовою можливістю для України, але, на жаль, вона наразі зависла у повітрі.

Нещодавне прийняття закону 7126 передбачає зменшення статусу голови ОДА з рівня державного службовця до рівня політика. Це може створити багато проблем, бо ми переконані, що голови ОДА повинні бути ефективними держслужбовцями, а не політиками.

Даніель Попеску (зліва)

Важливість реформи децентралізації

Більшість країн Центральної та Східної Європи вже провели реформу децентралізації. Хоча є країни, які ще не є децентралізовані, такі як Україна, а існують ті, які, скажімо, є дуже централізовані як-от Норвегія.

Централізовані держави проводять ці реформи, адже розуміють, що в децентралізації є більше плюсів: економічних, соціальних, бюрократичних тощо. Децентралізовані країни натомість пристають на шлях реформи переважно через економічну кризу.

Зауважу, що до кризи в Європі витрати місцевих структур і центральної влади росли швидше, ніж ВВП самої країни! І зрозуміло, що так тривати довго не може, тим більше в умовах кризи потрібно щось міняти. Цікаво також, що незважаючи на певну відмінність між централізованими й децентралізованими країнами, вони в принципі ставлять перед собою одне і те ж завдання: фінанси та ефективність витрат.

Добровільне об'єднання громад

Чесно кажучи, я знаю лише один успішний приклад добровільного об’єднання. Це – Нідерланди, але для цього їм потрібно було 20 років. Я думаю, що Україна – держава, яка більше доклала фінансових стимулів для добровільного об’єднання. Коли відбувається об’єднання, то в середньому бюджет громади збільшується втричі. І саме завдяки цьому, я вважаю, Україна успішно утворила понад 600 ОТГ.

За даними Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ, сьогодні в Україні створили вже 665 об’єднаних територіальних громад. Вони покривають 26% території.

Ми допомогли владі покращити Закон України «Про добровільне об’єднання громад». Проте все одно ми розуміємо, що в кінцевому результаті буде певна кількість територій, які не захочуть об'єднуватися в ОТГ. Тоді потрібно буде приймати якесь рішення.

Як на мене, тут є два варіанти: наполягти на об'єднанні, тобто зробити його обов'язковим, або хоча би змусити (як це є у Франції) необ'єдні території вести співробітництво з утвореними ОТГ.

Сепаратизм

Так, ми враховуємо ризик виникнення сепаратистських настроїв. Хоча за статистикою, децентралізація навпаки зменшує напругу між місцевою та центральною владами. Центробіжні тенденції, як ми їх називаємо, посилюються у кількох випадках. Наприклад, в економічну кризу. Регіони, які багатші, розпочинають сепаратизм, бо не хочуть платити за більш бідний регіон. Втім водночас ті регіони, які є біднішими, також можуть поширювати сепаратистські настрої, бо вважають, що причиною їхньої бідності є саме ті рішення, які приймає центральна влада. Тому в багатьох випадках децентралізація якраз пом’якшує цю напругу.

Але, звичайно, є винятки. Всі ви знаєте про Каталонію. Однак тут важливо розуміти, що цей випадок відноситься не до місцевої влади, а до цілого регіону. Я ніколи не чув, що якесь село заявило про намір вийти зі складу країни. Водночас децентралізація в Україні є на рівні місцевої влади, місцевих рад. Вона не має нічого спільного з проблемою сепаратизму.Натомість для регіонів сепаратизм, звичайно, є спірним питанням.

Хоча загалом існують гарні приклади, коли децентралізація дала більше автономії регіонам і фактично врятувала державу від розпаду, – це Італія. Але є і випадки, як у Шотландії та Каталонії, коли сепаратизм не зник.

Кадри в ОТГ

Я не знаю точної цифри, але в такій країні як Франція, яка не є дуже децентралізованою, кількість працівників у місцевих органах самоуправління є втричі або вчетверо більшою, ніж у центральних. Тому я кажу, що ресурси, в тому числі й людські, потрібно з місцевих державних адміністрацій передавати в ОТГ. Зауважу, що тут мова йде не лише про повноваження та гроші, а й про кадри.

Велика кількість працівників, які зараз працюють на рівні районів чи обласних адміністрацій, повинні перейти в ОТГ. Звичайно, це буде важко з багатьох причин, але таким чином можна буде вирішити брак кваліфікованих кадрів у новоутворених громадах.

Даніель Попеску (зліва)

Темпи реалізації реформи в Україні

Я б не хотів зараз починати політичні дебати та показувати пальцем на того, хто не проводить реформу децентралізації або ж хто проводить її не достатньо швидко. Але так, темпи запровадження реформи залежать і від політичної волі президента та більшості правлячої коаліції.

Ми знаємо, що правляча сьогодні у Верховній Раді коаліція є слабкою і малою за чисельністю, тому приймати рішення у Раді є дуже складно. Та водночас ми вважаємо, що керівництво держави через Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України докладає багато зусиль у цьому напрямку, незважаючи на відсутність потрібних ресурсів. Спеціалізований комітет у Верховній Раді (комітет із питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування, – ред.) також не пасе задніх.

Втім уся проблема в тому, що декілька десятків законопроектів, які вже є у Верховній Раді, дотепер не обговорювали. І я б не сказав, що всі вони є добрими, лише деякі з цих законопроектів стали б корисними. Сьогодні Рада Європи радить провести експертизу щодо 6-7 різних законів України, проте як мінімум удвічі більше законів потрібно ще розробити і прийняти.

P.S. Ознайомчий візит журналістки Варіантів до штаб-квартири Ради Європи у м. Страсбург (Франція) відбувся завдяки перемозі у Всеукраїнському конкурсі журналістських робіт "Реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади" (2016 р.)

Теги:

Даніель Попеску Рада Європи

Джерело:

"Варіанти"

Читайте також:

22 листопада 2024

Уряд затвердив розподіл додаткової дотації для місцевих бюджетів на майже 800 млн грн

Уряд затвердив розподіл додаткової дотації для...

22 листопада, Уряд затвердив черговий розподіл додаткової дотації для місцевих бюджетів, повідомили у Міністертсві...

22 листопада 2024

Окремі питання обмеження доступу до публічної інформації в ОМС в умовах воєнного стану

Окремі питання обмеження доступу до публічної...

Програма USAID DOBRE підготувала відеороз’яснення на тему: «Окремі питання обмеження доступу до публічної інформації...

22 листопада 2024

Конкурс «Громада на всі 100»: став відомий список фіналістів

Конкурс «Громада на всі 100»: став відомий...

Завершився другий етап конкурсу «Громада на всі 100», під час якого серед 261 громади обрали 40 учасників, що...

22 листопада 2024

Розмежування повноважень органів місцевого самоврядування є кроком до сильнішого багаторівневого врядування в Україні

Розмежування повноважень органів місцевого...

18 листопада у Бучі відбувся круглий стіл щодо розподілу повноважень органів місцевого самоврядування та органів...